Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, а сьогодні підсумуємо нашу роботу І зробимо це у вигляді квк. Отже, зліва від мене команда «Вербичка»




Скачать 145.71 Kb.
НазваниеУчитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, а сьогодні підсумуємо нашу роботу І зробимо це у вигляді квк. Отже, зліва від мене команда «Вербичка»
Дата конвертации12.09.2013
Размер145.71 Kb.
ТипДокументы
источник


Учитель. Люблю тебе, мій рідний край, люблю, як матінку свою.

І вірним серцем я вбираю красу невимовну твою.

Люблю поля, ліси і гори, твої озера голубі,

А синє небо, наче море, так до лиця іде тобі.

Ти у піснях, у вишиванках, в барвистих квітках навесні,

Вмиваєш росами щоранку свої простори осяйні.

Україна - це отча земля, рідний край, де ми народилися. Її багатства — це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, птахів, тварин. Є вони і в нашого українського народу. Калина, вер­ба, тополя, барвінок, соняшник, мальви, чорнобривці, мак, вишні... Вони віддавна уо­соблюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.


Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, А сьогодні підсумуємо нашу роботу і зробимо це у вигляді КВК. Отже, зліва від мене команда «Вербичка», її капітан —.... а спра­ва— команда «Калина», її капітан — ... Право першою захищати свою назву утримає та команда, яка швидше відгадає загадку: «Цвіте синьо, лист — зелений, квітник прикрашає, і мороз його не займає». (Барвінок)


^ Команда «Калина»

Капітан. Найулюбленіше дерево українців - калина, яка навесні милує зір бі­лим цвітом, а восени чарує всіх червоними кетягами ягід. Калина коло хати - здавна найперша ознака оселі українця. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Було таке повір'я, що коли з калини зробити сопілку, то в родині з'явиться син - продовжувач роду. А тому, хто не посадив калини на своєму подвір'ї, а ще гірше - викорчував її, — ні йому, ні його дітям не почути найніжнішої в світі пісні.

Образне народне прислів’я говорить: «Без верби і калини нема України». Росте калина по лісах, у гаях, дібровах, на узліссях — по всій Україні, її садять коло хати. Калина — неодмінний атрибут оселі українця.


І-ий учень. Калина—це слава рідної землі, отчого краю, батькової хати. Калина — це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя.


ІІ-ий учень. Цінують у народі калину за цілющі її властивості. Кажуть, що вона від 100 хвороб лікує. Калина в українському фольклорі - це символ дівчини. Є легенда, що вона виросла з великої дівочої любові: Ой ти дівчино, червона калино,

як мені на тебе дивитися мило.

Калину використовують у весільному обряді. Кетягами прикрашають коровай, заквітчують вінок молодої. На столі перед нареченими ставлять букет калини, бажаючи краси в подружньому житті, вірного кохання.


^ 3-ий учень. Калина—це символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю. Було це дуже давно. Налетіли на нашу землю турки і греків чимало. Головного їхнього воєводу-грека було поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли нагороду, яку сам собі забажає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива.



Звали її Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталось. Воєвода забрав її у Грецію, і була вона там царівною трав. У Пелагеї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою Пелагея сказала: «Твоїм іменем, сестро, назву цю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона у наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в гаях. Коли вона цвіте, то соловейко прославляє її красу, а восени на ній —дивні кетяги ягід, ніби налиті кров'ю нашої землі». Ті ягоди звуться калиною.

^ 4-ий учень. А в легенді «Дівочий ліс» мужня дівчина Маринка завела турків - бусурман у хащі. Там вони і загинули. За це султан-турок стяв Марині голову. Заструменіла гаряча кров. І де крівця на камінь упала—калиною стала.


^ 5-ий учень. Червоні плоди калини здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину. До того ж, насіння калини схоже на серце.


6-ий учень. Ось калина над рікою

Віти стелить по воді,

Хто це щедрою рукою

їй намистечко надів?

Розцвітає, як вогні...

Дай хоч трішечки намиста

Калиноньці і мені.


7-ий учень. На калині мене мати колихала,

Щастя-долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не журися,

Від землі ти сили й соку наберися.

Ті літа давно минули й відлунали,

Як мене гілля високе колихало.

А калина біля млина розцвітає,

Мого милого синочка колихає.


^ 8-ий учень. У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону,

А здається — усміх України.


Команда «Вербичка»

1-ий учень. Верба - здавна одне з найпоширеніших дерев на Україні, одне з найулюбленіших у народі. Ще довкола сніги біліють, але, як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, одразу ж на верболозах біля річок, став­ків і на узліссях з'являються ніжні пухнасті котики. Це верба цвіте, нага­дуючи, що весна вже не за горами, то невдовзі оновлююча пора повсюдно­го зелен-квіту. Навесні вони тішать надією і звеселяють наше серце, їх дарують коханим.

Пухнасті вербові котики —символ краси.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики — гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.


^ 2-ий учень. Вербою обсаджували ставки, береги річок, дороги. Бо в цьому наші предки бачили безпосередню господарську доцільність. Верби укріплюють береги, стримують зсуви, а в посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси. Вербові прутики і на сьогодні є надійним засобом для шукачів дже­рел води. А народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. Як співається в народній пісні:

Ой у полі вербиченька. Там стояла криниченька

Верба — одне з найулюбле­ніших у народі дерев. Здавна вона супрово­джує людські поселення й оселі. Верби над ставом — традиційна прикмета українсько­го села.


^ 3-ій учень. Люди давно помітили: де рос­туть верби, там чисті джерела, бо верба— природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для життя брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову доще­чку.


^ 4-ий учень. Древні слов 'яки вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця—Ярему, що дав людям вогонь.

Верба — символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару.


^ 5-ий учень. Під час буревіїв проти вітру пускали вербову гілку. Так вона, мовляв, спинить бурю. Ось такі магічні властивості вона має.


6-нй учень. Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її дому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».


^ 7-ий учень. Верба — символ життя. Ле­генда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім 'єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу — тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.


^ 8-ий учень. Верба — це символ України. Тож не міг з нею розлучитись Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілку, з якої розрослося велике дерево. Згодом дерево назвали вербою Тараса. То­му не дивно, що його перу належать слова:

І досі бачу під горою

Між вербами та над водою

Біленьку хату...


^ 9-ий учень. Вербова гілка зацвіла

У мене на столі.

Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі.

Як знак зеленої весни,

Яка ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.


Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.


РОЗМИНКА


Учитель. Захист назв команд відбувся, і надаємо слово журі. В цей час відбувати­меться традиційна розминка для команд. Я пропонуватиму вам загадки, команди повинні дати відповідь (хто швидше).за кожну відповідь 1 бал.


  1. У зеленім картузі

На одній стоїть нозі .

Коло вуха китиця

Щирим золотом світиться,

Звичка в нього є ота:

Він голівку поверта

В бік, де сонце котиться,

Родичем доводиться. (Соняшник)


  1. Знають мене луг і води,

І криниці, і городи,

І дівчина мене знає –

В косу радо заплітає.

Сніг розтане – я радію,

Розвиваюся, зеленію.

В нічку зоряну, весняну

Соловейків колисаю.

Одягаюсь білим цвітом,

Наливаюсь теплим літом.

Осінь холодом повіє –

Я шаріюсь, червонію.

І нема тої людини,

Що б не відала … (калини)



  1. Як дерево називається,

що в білий пух одягається? (Тополя)


  1. Стоїть півень на току

У червонім ковпаку. (Мак)


  1. Мала, зелена я була,

Рожевіть потім почала.

На сонці почорніла –

І ось тепер я спіла.

На палиці між листячком

Тебе давно я жду.

Ти з’їж мене, а кісточку

Зарий в своїм саду. (Вишня)


  1. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив – його не займає. (Барвінок)


  1. Біля яру, біля стежки

Одягла вона сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

  • Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки.

Подарую їм сережки. (Верба)


^ КОНКУРС «ІЗ РУКОПИСНОЇ КНИГИ»


Учитель: зараз я зачитаю вірші, складені учасниками команд, а шановне журі ми попросимо оцінити їх. Максимальна оцінка 5 балів.


^ КОНКУРС КАПІТАНІВ

Учитель : перед тим, як перейти до конкурсу капітанів, даємо можливість проявити художні здібності наших команд. Вони мають намалювати рослину, яка символізує назву команди суперника. Журі просимо оцінити старання юних художників ( 3 бали).


А зараз конкурс капітанів. Вони повинні «переговорити» один одного, тобто кожен з них повинен сказати якомога більше приказок і прислів’їв про вербу.


• Гнучка, як лоза.

• Зігнувся, як верба

• Така правда, як на вербі груша.

• Верба, як трава, і знову виросте.

• Де не пройде, золоті верби ростуть.

• Високий, як лоза, дурний як коза.

• Де срібліє вербиця, там здоров’я водиться.

• Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.


^ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1 учень. Тополя... Скільки про неї пісень складено! Тополя здавна вважалася в Україні символом дівочої краси та вірності. Колись тополі висаджували на узбіччях доріг. Мандрівний чоловік, побачивши тополю, неодмінно згадував дружину, донечку і прискорював ходу, бо тепла згадка примножувала сили.

Був звичай садити тополю, коли народжувалася дівчинка. Щоб дівчи­нка росла стрункою, треба було навесні, коли з'являються перші листочки, ранесенько приходити до тополі й обнімати її якомога вище. Дівчинці то­поля здоров'я додавала. Тепер медицина підказує, що то не магія, а реаль­ність: у травні тополині бруньки, розпускаючись, виділяють корисні фітон­циди з ефірними оліями, що позитивно діє на психіку.


2 учень. На Івана Купала був звичай «водити тополю». Високу на зріст вродливу дівчину вбирали у вінок з тополиного листя й водили по селу, співаючи:

Стояла тополя край чистого поля,

Стій, тополенько, не розвивайся,

Буйному вітроньку не піддавайся.


3 учень. Загадковою рослиною українці вважали барвінок. Про цю рослину існує безліч легенд та повір'їв. Він був оберегом від нечистих сил та чаклу­вання. Використовували його і як приворотне зілля. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата умивалися напаром із барвінку. З нього плели вінки для молодої та дружок, ним прикрашали світлицю на весілля.

Ой зірву я три листочки

З зеленого барвіночку.

Одну зірву тай заграю:

Щастя – долі я не маю.

Другий зірву тай заграю:

До прийому іти маю…

Третій зірву та заграю:

З москалями жити маю…

Ой як тяжко камінь гризти,

Так тяженько в війську жити.


4 учень. Благословенним і чарівним вважається той край, де барвінок росте.

Барвінку мій, хрещатий,

Зелений, дрібний,

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

Тебе навесні,

Я ж думала, на віночок

Здасися мені.


5 учень. Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розстилався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив … Поморозив…

Шкода того барвіночка

Й недосвіта шкода!


6 учень. Неповторна краса, рідкісне видовище природи, коли мак цвіте! Як і на городах біля хати, а ще пишніш на згірках десь, серед зела пшеничного, купочками, що порозбігалися, або в степу… Це мак – самосів, самосійка. У народній свідомості й дотепер побутують перекази і живуть увлення про високі та пишні трави, які росли колись в степах українських. А серед них і маки цілими плесами процвітали.

Ой, з могили видно всі долини –

Сизокрилий орел пролітає:

Стоїть військо славне Запорізьке –

Як мак процвітає.


7 учень. Схожа картина і в іншій пісні:

Ой по горах а сніги біліють,

По долинах усе цвітуть маки.

То ж не маки, то наші козаки,

А козаки усе новобранці.

Особливою магічною силою вважали в народі мак. Мак – символ краси і чарівності, але й скороминущості життя. З вогнистою маковою квіткою порівнювали вродливу дівчину. Макова голівка є також символом розуму, а ще – символом сну і заспокоєння. Мак вважається надійним оберегом від нечистої сили; добрими ліками від безсоння. А які смачні мамині чи бабусині пиріжки з маком!


1 учень «На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою» - з цієї образної народної мудрості легко здогадатися, що йдеться про традиційного красеня наших городів і степових ланів. Соняшник - це і символ нашого постійного зачудування довколишнім світом, як виклик силам стихії, невідворотному процесові згасання квітучих барв природи.

Парубійко я вродливий, дуже гарний, нешкідливий,

І росту собі на волі, на городі і у полі,

Квіт до сонця повертаю, за те й назву собі маю,

1 олію з мене б'ють, і макуху дістають,

І в веселий свята час дам щось кожному із вас.


2 учень.

З давніх-давен улюбленою в народі квіткою були мальви. Її високі стебла з яскравими рожевими, пурпуровими, білими квітами прикрашали ледь не кожну садибу. Високі квіти, немов сторожа, хапали зло і відкидали вбік. Сам Господь цю сторожу послав, щоб оберігати людину від біди. Мальви пускали на воду, як збиралися в далеку дорогу йти, на заробітки -аби не згубитися десь на чужині, додому вернутися. Мальви живлять спо­гади, зв'язують докупи родину, несуть її членам твердість, волю, характер.


3 учень. Є й інша легенда, яка розповідає, що мальвами вернулися до рідних осель хлопці та дівчата, забрані в турецьку неволю. Зійшлися зі всього світу, рідною кровицею під рідну домівку - цвітуть!

Мальви, мальви, наче сонце-світ,

Мов любові молоді заграви,

Своїм жаром кригу розтопіть

У серцях байдужих і лукавих.


4 учень. Кому з нас не доводилося з хвилюванням слухати задушевну пісню про чорнобривці композитора Володимира Верменича на вірші Миколи Сингаївського!

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю...


Справді, ці чудові квіти, які в рядках пісні символізують стареньку матір та рідний край, усім нам дуже добре знайомі. Найбільш поширена українська назва цих квіток - чорнобривці - мабуть, пов'язана із старовин­ною однойменною назвою одного з видів народних вишивок, у якій основ­ними кольорами були чорний і червоний.

Усім нам безмежно дорога наша мати-Україна. І хоч би куди закинула доля українця, його душа лишається тут, де «тихі води і ясні зорі», де на­родна пісня бринить найглибиннішими почуваннями, а чорнобривці зро­джують у пам'яті найдорожчий образ матері.


5 учень. При згадці про вишню на пам'ять кожному одразу приходить така близька і люба серцю, кожному знайома поезія Тараса Шевченка:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть…

І здригнеться серце, і полине в далекий край дитинства, до рідної домівки, до маминого порогу.

Й інші Кобзареві рядки про вишню, проникливі, ніжні:

Пішла в садок вишневий,

Богу помолилась,

Взяла землі під вишнею,

На хрест почепила;

Дивлюсь у темному садочку,

Під вишнею, у холодочку,

Моя єдиная сестра!

6 учень. У свідомості кожного українця вишня – це символ рідної хати, символ матері, материнської любові та відданості. А ще з квітучою вишнею в народі часто порівнюють вродливу дівчину, молоду наречену.

Вишня була присутня і в обрядах ворожіння. Так на свято Катерини (7 грудня) дівчата ворожили на долю: зрізали вишневу гілочку і ставили у воду. Якщо до свята Меланки (13 січня) гілочка розквітла, то вважалося, що й доля буде цвісти, а якщо в’янула, то нещасливою буде і доля.

Дуже багато в нас поселень з «вишневими» назвами : Вишневе ( аж 40), Вишеньки, Вишнювате, Вишняківка, Вишнівці та ін.

Вишня дарує нам смачні соковиті ягоди, але її використовують і в декоративному оформленні парків, скверів, садиб.


Учитель. Скільки того цвіту при долині!

Кожна квітка - пісня України.

Скільки того цвіту край городу!

Кожна квітка - материна врода.


Несподівані , невичерпні, безмежні дива твої, природо! Тож бережіть її, любуйтеся її цвітом і плодом!

Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського роду.







Кл. керівник Вигодованок Л.І.


2007 рік

Добавить документ в свой блог или на сайт



Похожие:

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\План реалізації проекту етапи проекту
Добір літератури для читання дітям та розучування: казки, оповідання, вірші, приказки та прислів*я

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Методичні поради до складання плану – моделі пізнавально – розвивальної діяльності дітей в довкіллі Рослини в довкіллі
Мета: закріпити і розширити знання дітей про дерева, їхню життєдайну силу; формувати вміння розрізняти дерева за формою листя; виховувати...

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Реферат на тему
Хоча для цього значно краще прислужився б термін фітологія (фітон – рослина, логос – слово), тобто слово про рослини чи наука про...

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Відділ освіти межівської райдержадміністрації українська середня загальнооосвтня школа І-ІІІ ступенів Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»
Тема. Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Вірші про фізкультуру та спорт

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\З чистого джерела народної мудрості Язичницькі легенди
Легенда це усні народні оповідання про події чи людей, оповиті казковістю, фантастикою

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Урок з української мови
Тема: а вже весна, а вже красна! В. Сухомлинський «Весняний вітер». Вірші про весну

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\В. Д. Захарченко Над пропастью нераскрытых тайн Космос прочно вошел в наше сознание. Мы уже не мыслим себя, нашу планету и даже нашу жизнь в отрыве от Вселенной, вне ее, пускай еще не рас крытых, закон
Космос прочно вошел в наше сознание. Мы уже не мыслим себя, нашу планету и даже нашу жизнь в отрыве от Вселенной, вне ее, пускай...

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Тема: «Незвичайна подорож зеленої фарби-мандрівниці»
...

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Здоров я 8 клас на тему
Уже сьогодні ви тримаєте у власних руках своє майбутнє. І лише ви самі відповідальні за нього. Дуже хочеться, щоб кожен з вас показав...

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы