Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, а сьогодні підсумуємо нашу роботу І зробимо це у вигляді квк. Отже, зліва від мене команда «Вербичка»

НазваниеУчитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, а сьогодні підсумуємо нашу роботу І зробимо це у вигляді квк. Отже, зліва від мене команда «Вербичка»
Дата конвертации12.09.2013
Размер145.71 Kb.
ТипДокументы


Учитель. Люблю тебе, мій рідний край, люблю, як матінку свою.

І вірним серцем я вбираю красу невимовну твою.

Люблю поля, ліси і гори, твої озера голубі,

А синє небо, наче море, так до лиця іде тобі.

Ти у піснях, у вишиванках, в барвистих квітках навесні,

Вмиваєш росами щоранку свої простори осяйні.

Україна - це отча земля, рідний край, де ми народилися. Її багатства — це безкрайні лани пшениці, вишневі сади, квітучі поля льону, калинові гаї. Кожен народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, птахів, тварин. Є вони і в нашого українського народу. Калина, вер­ба, тополя, барвінок, соняшник, мальви, чорнобривці, мак, вишні... Вони віддавна уо­соблюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі.


Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів'я, самі складали вірші, оповідання, загадки, які включили в нашу рукописну книгу, А сьогодні підсумуємо нашу роботу і зробимо це у вигляді КВК. Отже, зліва від мене команда «Вербичка», її капітан —.... а спра­ва— команда «Калина», її капітан — ... Право першою захищати свою назву утримає та команда, яка швидше відгадає загадку: «Цвіте синьо, лист — зелений, квітник прикрашає, і мороз його не займає». (Барвінок)


^ Команда «Калина»

Капітан. Найулюбленіше дерево українців - калина, яка навесні милує зір бі­лим цвітом, а восени чарує всіх червоними кетягами ягід. Калина коло хати - здавна найперша ознака оселі українця. Не було такої хати, коло якої б вона не росла. Було таке повір'я, що коли з калини зробити сопілку, то в родині з'явиться син - продовжувач роду. А тому, хто не посадив калини на своєму подвір'ї, а ще гірше - викорчував її, — ні йому, ні його дітям не почути найніжнішої в світі пісні.

Образне народне прислів’я говорить: «Без верби і калини нема України». Росте калина по лісах, у гаях, дібровах, на узліссях — по всій Україні, її садять коло хати. Калина — неодмінний атрибут оселі українця.


І-ий учень. Калина—це слава рідної землі, отчого краю, батькової хати. Калина — це той символ, що пам'ять людську береже, нагадуючи про милий край, це символ безсмертя.


ІІ-ий учень. Цінують у народі калину за цілющі її властивості. Кажуть, що вона від 100 хвороб лікує. Калина в українському фольклорі - це символ дівчини. Є легенда, що вона виросла з великої дівочої любові: Ой ти дівчино, червона калино,

як мені на тебе дивитися мило.

Калину використовують у весільному обряді. Кетягами прикрашають коровай, заквітчують вінок молодої. На столі перед нареченими ставлять букет калини, бажаючи краси в подружньому житті, вірного кохання.


^ 3-ий учень. Калина—це символ мужності й незламності духу в боротьбі за незалежність рідного краю. Було це дуже давно. Налетіли на нашу землю турки і греків чимало. Головного їхнього воєводу-грека було поранено отруйною стрілою. Тому, хто його вилікує, обіцяли нагороду, яку сам собі забажає. Але ніхто не міг. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежі, але дуже красива.



Звали її Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусить поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так і сталось. Воєвода забрав її у Грецію, і була вона там царівною трав. У Пелагеї була сестра Калина. Прощаючись із сестрою Пелагея сказала: «Твоїм іменем, сестро, назву цю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона у наймальовничіших куточках, над чистими струмками, в гаях. Коли вона цвіте, то соловейко прославляє її красу, а восени на ній —дивні кетяги ягід, ніби налиті кров'ю нашої землі». Ті ягоди звуться калиною.

^ 4-ий учень. А в легенді «Дівочий ліс» мужня дівчина Маринка завела турків - бусурман у хащі. Там вони і загинули. За це султан-турок стяв Марині голову. Заструменіла гаряча кров. І де крівця на камінь упала—калиною стала.


^ 5-ий учень. Червоні плоди калини здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину. До того ж, насіння калини схоже на серце.


6-ий учень. Ось калина над рікою

Віти стелить по воді,

Хто це щедрою рукою

їй намистечко надів?

Розцвітає, як вогні...

Дай хоч трішечки намиста

Калиноньці і мені.


7-ий учень. На калині мене мати колихала,

Щастя-долі в чистім полі виглядала.

Ой, калинонько червона, не журися,

Від землі ти сили й соку наберися.

Ті літа давно минули й відлунали,

Як мене гілля високе колихало.

А калина біля млина розцвітає,

Мого милого синочка колихає.


^ 8-ий учень. У калини китиці червоні,

У калини білі-білі квіти,

Я тримаю гілочку червону,

А здається — усміх України.


Команда «Вербичка»

1-ий учень. Верба - здавна одне з найпоширеніших дерев на Україні, одне з найулюбленіших у народі. Ще довкола сніги біліють, але, як тільки сонце на весну поверне і трохи потепліє, одразу ж на верболозах біля річок, став­ків і на узліссях з'являються ніжні пухнасті котики. Це верба цвіте, нага­дуючи, що весна вже не за горами, то невдовзі оновлююча пора повсюдно­го зелен-квіту. Навесні вони тішать надією і звеселяють наше серце, їх дарують коханим.

Пухнасті вербові котики —символ краси.

Котики-воркотики в мене на вікні.

Котики-воркотики — гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть, зна, що котики — це вербовий цвіт.


^ 2-ий учень. Вербою обсаджували ставки, береги річок, дороги. Бо в цьому наші предки бачили безпосередню господарську доцільність. Верби укріплюють береги, стримують зсуви, а в посушливих місцевостях зупиняють піщані заноси. Вербові прутики і на сьогодні є надійним засобом для шукачів дже­рел води. А народна мудрість давно зауважила: де ростуть верби, там чисті джерела води. Як співається в народній пісні:

Ой у полі вербиченька. Там стояла криниченька

Верба — одне з найулюбле­ніших у народі дерев. Здавна вона супрово­джує людські поселення й оселі. Верби над ставом — традиційна прикмета українсько­го села.


^ 3-ій учень. Люди давно помітили: де рос­туть верби, там чисті джерела, бо верба— природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для життя брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову доще­чку.


^ 4-ий учень. Древні слов 'яки вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця—Ярему, що дав людям вогонь.

Верба — символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару.


^ 5-ий учень. Під час буревіїв проти вітру пускали вербову гілку. Так вона, мовляв, спинить бурю. Ось такі магічні властивості вона має.


6-нй учень. Тиждень перед Великоднем називають вербовим. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її дому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».


^ 7-ий учень. Верба — символ життя. Ле­генда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім 'єю, а на ніч перетворювалась у вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік та й зрубав вербу — тоді й жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала жити в цьому дереві. Зроблена з цього дерева колиска заколисувала осиротілого хлопчика, а коли він підріс, то зробив собі сопілку зі старої верби. І сопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.


^ 8-ий учень. Верба — це символ України. Тож не міг з нею розлучитись Великий Кобзар і привіз із собою на заслання вербову гілку, з якої розрослося велике дерево. Згодом дерево назвали вербою Тараса. То­му не дивно, що його перу належать слова:

І досі бачу під горою

Між вербами та над водою

Біленьку хату...


^ 9-ий учень. Вербова гілка зацвіла

У мене на столі.

Як символ сонця і тепла,

Ще схованих в імлі.

Як знак зеленої весни,

Яка ще вдалині.

Як знак, що щастя сад рясний

Даровано мені.


Вербова гілка на столі

У мене розцвіла...

Прилинуть, серце, журавлі,

А в них на кожному крилі

Дар сонця і тепла.


РОЗМИНКА


Учитель. Захист назв команд відбувся, і надаємо слово журі. В цей час відбувати­меться традиційна розминка для команд. Я пропонуватиму вам загадки, команди повинні дати відповідь (хто швидше).за кожну відповідь 1 бал.


  1. У зеленім картузі

На одній стоїть нозі .

Коло вуха китиця

Щирим золотом світиться,

Звичка в нього є ота:

Він голівку поверта

В бік, де сонце котиться,

Родичем доводиться. (Соняшник)


  1. Знають мене луг і води,

І криниці, і городи,

І дівчина мене знає –

В косу радо заплітає.

Сніг розтане – я радію,

Розвиваюся, зеленію.

В нічку зоряну, весняну

Соловейків колисаю.

Одягаюсь білим цвітом,

Наливаюсь теплим літом.

Осінь холодом повіє –

Я шаріюсь, червонію.

І нема тої людини,

Що б не відала … (калини)



  1. Як дерево називається,

що в білий пух одягається? (Тополя)


  1. Стоїть півень на току

У червонім ковпаку. (Мак)


  1. Мала, зелена я була,

Рожевіть потім почала.

На сонці почорніла –

І ось тепер я спіла.

На палиці між листячком

Тебе давно я жду.

Ти з’їж мене, а кісточку

Зарий в своїм саду. (Вишня)


  1. Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає,

Хоч мороз усе побив – його не займає. (Барвінок)


  1. Біля яру, біля стежки

Одягла вона сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

  • Де ота біленька хатка,

Що гарнесенькі дівчатка?

Хай би вибігли до стежки.

Подарую їм сережки. (Верба)


^ КОНКУРС «ІЗ РУКОПИСНОЇ КНИГИ»


Учитель: зараз я зачитаю вірші, складені учасниками команд, а шановне журі ми попросимо оцінити їх. Максимальна оцінка 5 балів.


^ КОНКУРС КАПІТАНІВ

Учитель : перед тим, як перейти до конкурсу капітанів, даємо можливість проявити художні здібності наших команд. Вони мають намалювати рослину, яка символізує назву команди суперника. Журі просимо оцінити старання юних художників ( 3 бали).


А зараз конкурс капітанів. Вони повинні «переговорити» один одного, тобто кожен з них повинен сказати якомога більше приказок і прислів’їв про вербу.


• Гнучка, як лоза.

• Зігнувся, як верба

• Така правда, як на вербі груша.

• Верба, як трава, і знову виросте.

• Де не пройде, золоті верби ростуть.

• Високий, як лоза, дурний як коза.

• Де срібліє вербиця, там здоров’я водиться.

• Добра, як з курки молока, а з верби петрушки.


^ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1 учень. Тополя... Скільки про неї пісень складено! Тополя здавна вважалася в Україні символом дівочої краси та вірності. Колись тополі висаджували на узбіччях доріг. Мандрівний чоловік, побачивши тополю, неодмінно згадував дружину, донечку і прискорював ходу, бо тепла згадка примножувала сили.

Був звичай садити тополю, коли народжувалася дівчинка. Щоб дівчи­нка росла стрункою, треба було навесні, коли з'являються перші листочки, ранесенько приходити до тополі й обнімати її якомога вище. Дівчинці то­поля здоров'я додавала. Тепер медицина підказує, що то не магія, а реаль­ність: у травні тополині бруньки, розпускаючись, виділяють корисні фітон­циди з ефірними оліями, що позитивно діє на психіку.


2 учень. На Івана Купала був звичай «водити тополю». Високу на зріст вродливу дівчину вбирали у вінок з тополиного листя й водили по селу, співаючи:

Стояла тополя край чистого поля,

Стій, тополенько, не розвивайся,

Буйному вітроньку не піддавайся.


3 учень. Загадковою рослиною українці вважали барвінок. Про цю рослину існує безліч легенд та повір'їв. Він був оберегом від нечистих сил та чаклу­вання. Використовували його і як приворотне зілля. Здавна вважалося, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата умивалися напаром із барвінку. З нього плели вінки для молодої та дружок, ним прикрашали світлицю на весілля.

Ой зірву я три листочки

З зеленого барвіночку.

Одну зірву тай заграю:

Щастя – долі я не маю.

Другий зірву тай заграю:

До прийому іти маю…

Третій зірву та заграю:

З москалями жити маю…

Ой як тяжко камінь гризти,

Так тяженько в війську жити.


4 учень. Благословенним і чарівним вважається той край, де барвінок росте.

Барвінку мій, хрещатий,

Зелений, дрібний,

Ой, я ж тебе викохала,

Хороший, рясний!

Я ж садила, поливала

Тебе навесні,

Я ж думала, на віночок

Здасися мені.


5 учень. Барвінок цвів і зеленів,

Слався, розстилався;

Та недосвіт перед світом

В садочок укрався.

Потоптав веселі квіти,

Побив … Поморозив…

Шкода того барвіночка

Й недосвіта шкода!


6 учень. Неповторна краса, рідкісне видовище природи, коли мак цвіте! Як і на городах біля хати, а ще пишніш на згірках десь, серед зела пшеничного, купочками, що порозбігалися, або в степу… Це мак – самосів, самосійка. У народній свідомості й дотепер побутують перекази і живуть увлення про високі та пишні трави, які росли колись в степах українських. А серед них і маки цілими плесами процвітали.

Ой, з могили видно всі долини –

Сизокрилий орел пролітає:

Стоїть військо славне Запорізьке –

Як мак процвітає.


7 учень. Схожа картина і в іншій пісні:

Ой по горах а сніги біліють,

По долинах усе цвітуть маки.

То ж не маки, то наші козаки,

А козаки усе новобранці.

Особливою магічною силою вважали в народі мак. Мак – символ краси і чарівності, але й скороминущості життя. З вогнистою маковою квіткою порівнювали вродливу дівчину. Макова голівка є також символом розуму, а ще – символом сну і заспокоєння. Мак вважається надійним оберегом від нечистої сили; добрими ліками від безсоння. А які смачні мамині чи бабусині пиріжки з маком!


1 учень «На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою» - з цієї образної народної мудрості легко здогадатися, що йдеться про традиційного красеня наших городів і степових ланів. Соняшник - це і символ нашого постійного зачудування довколишнім світом, як виклик силам стихії, невідворотному процесові згасання квітучих барв природи.

Парубійко я вродливий, дуже гарний, нешкідливий,

І росту собі на волі, на городі і у полі,

Квіт до сонця повертаю, за те й назву собі маю,

1 олію з мене б'ють, і макуху дістають,

І в веселий свята час дам щось кожному із вас.


2 учень.

З давніх-давен улюбленою в народі квіткою були мальви. Її високі стебла з яскравими рожевими, пурпуровими, білими квітами прикрашали ледь не кожну садибу. Високі квіти, немов сторожа, хапали зло і відкидали вбік. Сам Господь цю сторожу послав, щоб оберігати людину від біди. Мальви пускали на воду, як збиралися в далеку дорогу йти, на заробітки -аби не згубитися десь на чужині, додому вернутися. Мальви живлять спо­гади, зв'язують докупи родину, несуть її членам твердість, волю, характер.


3 учень. Є й інша легенда, яка розповідає, що мальвами вернулися до рідних осель хлопці та дівчата, забрані в турецьку неволю. Зійшлися зі всього світу, рідною кровицею під рідну домівку - цвітуть!

Мальви, мальви, наче сонце-світ,

Мов любові молоді заграви,

Своїм жаром кригу розтопіть

У серцях байдужих і лукавих.


4 учень. Кому з нас не доводилося з хвилюванням слухати задушевну пісню про чорнобривці композитора Володимира Верменича на вірші Миколи Сингаївського!

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю...


Справді, ці чудові квіти, які в рядках пісні символізують стареньку матір та рідний край, усім нам дуже добре знайомі. Найбільш поширена українська назва цих квіток - чорнобривці - мабуть, пов'язана із старовин­ною однойменною назвою одного з видів народних вишивок, у якій основ­ними кольорами були чорний і червоний.

Усім нам безмежно дорога наша мати-Україна. І хоч би куди закинула доля українця, його душа лишається тут, де «тихі води і ясні зорі», де на­родна пісня бринить найглибиннішими почуваннями, а чорнобривці зро­джують у пам'яті найдорожчий образ матері.


5 учень. При згадці про вишню на пам'ять кожному одразу приходить така близька і люба серцю, кожному знайома поезія Тараса Шевченка:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть…

І здригнеться серце, і полине в далекий край дитинства, до рідної домівки, до маминого порогу.

Й інші Кобзареві рядки про вишню, проникливі, ніжні:

Пішла в садок вишневий,

Богу помолилась,

Взяла землі під вишнею,

На хрест почепила;

Дивлюсь у темному садочку,

Під вишнею, у холодочку,

Моя єдиная сестра!

6 учень. У свідомості кожного українця вишня – це символ рідної хати, символ матері, материнської любові та відданості. А ще з квітучою вишнею в народі часто порівнюють вродливу дівчину, молоду наречену.

Вишня була присутня і в обрядах ворожіння. Так на свято Катерини (7 грудня) дівчата ворожили на долю: зрізали вишневу гілочку і ставили у воду. Якщо до свята Меланки (13 січня) гілочка розквітла, то вважалося, що й доля буде цвісти, а якщо в’янула, то нещасливою буде і доля.

Дуже багато в нас поселень з «вишневими» назвами : Вишневе ( аж 40), Вишеньки, Вишнювате, Вишняківка, Вишнівці та ін.

Вишня дарує нам смачні соковиті ягоди, але її використовують і в декоративному оформленні парків, скверів, садиб.


Учитель. Скільки того цвіту при долині!

Кожна квітка - пісня України.

Скільки того цвіту край городу!

Кожна квітка - материна врода.


Несподівані , невичерпні, безмежні дива твої, природо! Тож бережіть її, любуйтеся її цвітом і плодом!

Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Хай цей диво-кущ прикрасить ваш дім, хай у ньому соловейко зів'є собі гніздечко і співає вам пісню про незнищенність нашого українського роду.







Кл. керівник Вигодованок Л.І.


2007 рік




Похожие:

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\План реалізації проекту етапи проекту
Добір літератури для читання дітям та розучування: казки, оповідання, вірші, приказки та прислів*я
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Методичні поради до складання плану – моделі пізнавально – розвивальної діяльності дітей в довкіллі Рослини в довкіллі
Мета: закріпити і розширити знання дітей про дерева, їхню життєдайну силу; формувати вміння розрізняти дерева за формою листя; виховувати...
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Реферат на тему
Хоча для цього значно краще прислужився б термін фітологія (фітон – рослина, логос – слово), тобто слово про рослини чи наука про...
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Відділ освіти межівської райдержадміністрації українська середня загальнооосвтня школа І-ІІІ ступенів Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»
Тема. Володимир Підпалий. Розповідь про письменника. Щирість патріотичних почуттів ліричного героя у вірші «Тиха елегія»
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Вірші про фізкультуру та спорт

Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Конспект інтегрованого заняття «тарасові шляхи»
Тараса Шевченка, розвивати інтерес до поезії, бажання слухати та вчити напам’ять вірші великого поета та пісні на його слова; виховувати...
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\З чистого джерела народної мудрості Язичницькі легенди
Легенда це усні народні оповідання про події чи людей, оповиті казковістю, фантастикою
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\З чистого джерела народної мудрості Язичницькі легенди
Легенда це усні народні оповідання про події чи людей, оповиті казковістю, фантастикою
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\В. Д. Захарченко Над пропастью нераскрытых тайн Космос прочно вошел в наше сознание. Мы уже не мыслим себя, нашу планету и даже нашу жизнь в отрыве от Вселенной, вне ее, пускай еще не рас крытых, закон
Космос прочно вошел в наше сознание. Мы уже не мыслим себя, нашу планету и даже нашу жизнь в отрыве от Вселенной, вне ее, пускай...
Учитель: ми вивчили легенди про ці рослини, вірші, пісні, прислів\Урок з української мови
Тема: а вже весна, а вже красна! В. Сухомлинський «Весняний вітер». Вірші про весну
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы