«Тварини з Червоної Книги» icon

«Тварини з Червоної Книги»



Название«Тварини з Червоної Книги»
Дата конвертации14.10.2012
Размер55.79 Kb.
ТипДокументы

«Тварини з Червоної Книги»

СИРЕНА

Стародавні греки сиренами називали напівдівчат-напівдельфінів. Ці істоти дуже гарно співали. Зачаровані ними» моряки забували про свої обов'язки, і їхній корабель розбивався об при­бережні скелі.

Тварині ж, про яку ми розповідаємо, більше личить інша назва: морська корова» бо її безформне тіло сягало дев'яти метрів і важило до сорока тонн. Стада сирени, або ж морської ко­рови, мирно жували водорості біля берегів, аж поки на них надибала експедиція Вітуса Берінга — шведа, який запропонував свої послуги російському цареві, а відтак став великим ро­сійським мореплавцем. Так от Берінг тяжко за­хворів на цингу й помер, а його помічник Георг Стеллер врятувався, бо залюбки їв м'ясо не­відомих тварин. Він залишив нам свій що­денник. З нього можна дізнатися, яким жир­ним, смачним та цілющим було молоко мор­ської корови, і як багато його «надоювали».

Ото й тільки! Бо слідом за першовідкрива­чами на Північ кинулися мисливці. Через двад­цять років лише два скелети в одному з най­більших світових музеїв — Британському — на­гадували, що жила колись на Землі велетенська морська тварина, мирно випасаючись на під­водних луках.

Тепер, коли так загострилася проблема з кор­мами для худоби, коли світові не вистачає провізії, як би придалася Стеллерова корова! Може, і молока в нас було б більше, і діставалося воно легше.

ТУР

А про цю тварину, предка нашої рогатої ху­доби, нагадують лише назви урочищ, містечок та сіл: Турка, Турине, Туровча, Тури... Вели­чезні стада могутнього лісового бика бродили ко­лись по всій Європі, й можновладці дуже любили на нього полювати. Останній, хто розважався турячими ловами, був польський король Ягайло. Але 1422 року він же й видав указ про заборону вбивати цих уже тоді рідкісних звірів. Призначив навіть спеціальних людей, котрі «нічого, окрім глядіти звірів, робити не повинні» — так було написано в тогочасних хроніках. Та, мабуть, не дуже сумлінно виконували вони свої обов'язки, бо останнє стадо з п'ятдесяти голів тануло не­вблаганно. 1601 року лишилося три тури: два бики й одна корова. Хоч як турботливо годували їх, звірі хиріли на очах, смертельно боячись лю­дини, й не давали потомства. 1627 року в неволі пропала остання тварина.

Ось вам ще один — і дуже сумний — закон нашого світу: коли на Землі лишається всього кілька пар якогось виду, то вижити він неспро­можний. Не треба допускати до такого.

^ МАНДРІВНИЙ ГОЛУБ

Зграї цих птахів, здіймаючись у високость, за­стували сонце, а сідаючи на гілки, ламали їх. Індіяни дуже любили їхнє м'ясо, однак впольовували стільки дичини, скільки потребували, і мандрівних голубів від того не меншало. А прийшлі європейці використовували птахів як живі мішені: стріляли по них і навіть не вважали за потрібне підбирати забитих. У період гніздування, аби не завдавати собі клопоту, спилювали дерева, а коли вони падали, збирали пташенят, які ще не вміли літати.

І ось наслідок: якщо 1810 року тільки одна колонія в Північній Америці налічувала 2 230 272 000 особин, то 1909 року було оголошено велику нагороду тому, хто покаже, де мешкає бодай пара мандрівних голубів. Гроші — півтори тисячі доларів — не дісталися нікому. Голуб, що помер 1904 року в зоопарку, виявився останнім на планеті.

От як скоро людина вправилася з тим, чому, здавалося, не могло бути переводу.

ПУГАЧ

Його крик наслідували наші славні пращури-запорожці, даючи знати, що наближається свій. Скільки ж колись на Україні було пугачів! Де ярок, де лісок чи балка, де степові чагарники, там уже й чути його характерне: пугу, пу­гу...

Та вже в пісні «Ой не пугай, пугаченьку» звучать тривожні мотиви: птах скаржиться, що йому «ніде гнізда звити, малих діток виглядіти». Авжеж, народ застерігав байдужих та жорстоких: будь чуйний та обережний, бо поряд з тобою інші істоти, й вони теж хочуть жити. Впізнай у їхніх клопотах та бідах свої, пожалій їх — і вони тебе пожаліють: самим своїм існуванням, без якого й твоє неможливе.

На жаль, не всіх зворушувала пісня. Дехто вважав, що крик пугача віщує нещастя, й гнав та вбивав ні в чому неповинного птаха. Та най­більшої шкоди йому завдало розорення не дуже придатних для землеробства ділянок, застосування на полях отрутохімікатів. А нині місця гніздування пугача оголошено зонами тиші. Там заборонено вирубувати й навіть чистити ліси. Та як же важко врятувати цього безшелесного в льоті птаха з на­прочуд гарним рябим оперенням! Пугача на Ук­раїні меншає й меншає... Невже ж він лишиться тільки в пісні?


ЖУК-ОЛЕНЬ

Вчені кажуть, що ця комаха літати не повинна: в неї занадто тендітні крильця для такого великого та важкого тулуба. А жук-олень про це знає? Ні. Літає собі, як уміє — чудово літає!

Що це? Знов помилка в розрахунках чи, може, за таємницею великого — до 7,5 сантиметрів за­вдовжки — лискучого жука з рогами, схожими на оленячі, ховається якесь відкриття? Може, завдяки йому колись будуть створені такі літальні апарати, що сучасні лайнери здадуться застарілими в своїй незграбності? Поживемо — побачимо...

А от чи справді побачимо? Бо вже зараз жуки-олені стали великою рідкістю. А тепер щиро бажаємо нашим читачам бодай раз надибати їх у лісі біля старого дуба: дуже вони полюбляють його сік.

Життя жука-рогача коротке: три-чотири тижні. Але насичене подіями. Олені навіть влаштовують турніри, як стародавні лицарі, тільки не на списах, а «на рогах»: не марно ж вони в них такі великі. Той, кому пощастило стати свідком жучиних бойовиськ, довіку того не забуде: цирку не треба, такс потішне видовище. Наші пращури і без те­левізора та кіно мали чим розважитися: на кож­ному кроці траплялися зворушливі або ж кумедні сценки. Став, подивився — і порадів, що світ навколо такий багатий і стільки в ньому краси. Тепер — інакше...

^ ...Людина створила Зелену книгу, книгу надії: там ті, кого вдалося врятувати. Ось як цих.

БІЗОН

Колись їх стада в Південній Америці розтягу­валися на сотні кілометрів. Індіяни племені сіу, як і всі, хто живе з мисливства, вбивали стільки, скільки потрібно, щоб забезпечити себе їжею, й бізонів від того не меншало. Та прийшли білошкірі завойовники, котрі прагнули якнайскоріше заба­гатіти, й почали нищити тварин, скільки могли подужати. М'яса не брали — тільки шкури, роги, а також язики — на делікатесні страви. «Божевілля поводитися так, — казали сіу. Як духи Землі терплять білу людину? — дивувалися їхні співбрати з племені уїнту. — Кожен її крок лишає в тілі Землі незаживну рану". Однак підкорювачів нових материків те мало хвилювало.

По континенту проклали залізницю, й паса­жири поїздів дуже полюбляли спостерігати, як ковбої на конях стріляють по важких бізонах, котрі неспроможні були втекти від кулі. Навіть змагання влаштовували, хто меткіший, і перемож­цем завжди виходив такий собі Коді на прізвище Буффало Білл: на його рахунку було 4 280 бізонів. Збереглася фотографія: незрівнянний стрілець гор­до сидить на цілій горі бізонячих голів. Тяжко сучасній людині, котра вже відчула на собі на­слідки такого варварства, дивитися на знімок... Славу, якою втішався Буффало Білл, інакше як ганебною, не назвеш. Аж тоді, коли тварин майже зовсім не стало, американська громадськість збаг­нула, яке природне багатство розтринькала. Для бізонів було створено спеціальні заповідники, й врятувати їх вдалося з великим трудом.

Є бізони й в Україні — в заповіднику Асканія-Нова. Бродять на волі — великі, могутні, завжди насторожені.

КАЛАН

Дитинчата калана такі пухнасті, що навіть у воді не тонуть: плавають, немов клубочки вовни. Дорослі звірі дуже зворушливо піклуються про них.

Каланів, або ж морських видр, власників на­прочуд красивої шкурки, навіть стріляти не дово­дилося: мисливці підходили до стада, що виле­жувалося на березі, й били тварин одну за одною палицею по голові, а ті лише ластами очі зату­ляли... Пізніше, звичайно, калани навчилися ос­терігатися людини, але опиратися їй не могли. Біля острова Прибилова 1789 року тільки два чо­ловіки за один рік добули п'ять тисяч морських видр.

Довго здавалося, що цих пушних звірів на Землі вже ніде не залишилося, та, на щастя, їх виявили біля Камчатки, Курильських та Командорських островів. Нині каланів охороняє закон, але поголів'я їх росте дуже повільно. Ще й бра­коньєри збавляють його. Далеко, ой, далеко до відновлення того, що було колись.

Біблійна легенда твердить, що під час все­світнього потопу Ной узяв до свого ковчега «всякої тварі по парі». І цього виявилося досить, аби відновився тваринний та рослинний світ. А на ділі в земних умовах так не виходить! Коли зали­шається кілька пар тварин чи рослин, вони при­речені. Ось вам ще один закон нашого світу. Бо кожна істота несе в собі щось таке, що потрібно всім іншим на планеті, де умови життя весь час змінюються і до них необхідно пристосовуватися. Мало істот — мало й шансів вижити.

Сумно, але навіть тепер, коли людина усвідо­мила, як жорстоко й нерозумно поводилася вона зі своїми сусідами, все одно навколишній світ біднішає катастрофічно. Щодня щезає один тва­ринний вид і... щогодини рослинний. Де ж нам бути здоровими та благополучними.

Ламати — не будувати, каже приказка. Від­роджувати незрівнянно важче, ніж нищити.




Похожие:

«Тварини з Червоної Книги» iconТема. Тварини. Різноманітність тварин. Що дають тварини людям. Мета
...
«Тварини з Червоної Книги» icon2. 3-під огорожі видно 12 ніжок. Там гуляють поросята. Скільки поросят гуляє? 3
У тварини — 2 праві ноги, 2 ліві, дві ноги спереду, дві ззаду. Скільки ніг у цієї тварини?
«Тварини з Червоної Книги» iconТема: «Домашні та дикі тварини». Мета
Мета: формувати лексичні навички за темою;ввести нову лексику з теми «Тварини»; закріпити набуті знання за допомогою гри, співів,...
«Тварини з Червоної Книги» iconЗатверджую начальник гвардійського Ордена Червоної Зірки факультету військової підготовки нту «хпі» полковник
Ознайомлення учнів старших класів з організацією навчально-виховного процесу на факультеті, зразками озброєння та військової техніки,...
«Тварини з Червоної Книги» iconОбладнання: підручник,зошит з друкованою основою,робочий зошит для 3 класу,таблиця "Які бувають тварини ",дидактичний матеріал. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда
Обладнання: підручник,зошит з друкованою основою,робочий зошит для 3 класу,таблиця "Які бувають тварини ",дидактичний матеріал
«Тварини з Червоної Книги» iconСвійські тварини
Обладнання. Проектор, виставка літератури, поробки по темі, ілюстрації, малюнки та фотографії котів
«Тварини з Червоної Книги» iconКнига о Бхишме. (Отдел "Бхагавадгита", кн. VI, гл. 13-24). Книга о побоище палицами (кн. XVI). Туркменское издательство ан тсср, Ашхабад, 1963 г
Махабхараты"), "Бхагавадгита" (из VI книги), "Мокшадхарма" (из XII книги) и "Анугита" (из XIV книги); сюда же с полным правом можно...
«Тварини з Червоної Книги» iconКнига Товита. О книге товита
Священного Писания. Такое значение книги Товита в Христианской Церкви основывается на чисто историческом характере этой книги, в...
«Тварини з Червоної Книги» iconІнструкці я№ з безпеки життєдіяльності учнів на канікулах
Все, що нас оточує, земля, повітря, вода, рослини, тварини, люди і те, що вони створили, називається навколишнім середовищем або...
«Тварини з Червоної Книги» iconДокументи
1. /_Пауло Коэльо - все книги 1 файлом/11 минут.doc
2. /_Пауло...

Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы