Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція icon

Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція



НазваниеЗарубіжна література. 6 клас: методична лоція
страница2/4
Дата конвертации17.12.2012
Размер482 Kb.
ТипДокументы
1   2   3   4
^

Міфи про виникнення світу (5 год.)



Перші 5 уроків присвячені розглядові міфів про виникнення світу в різних народів. Чому саме їм? По-перше, тому, що всі інші міфи або походять від них, або виникли після них. Спочатку ж треба було пояснити-з’ясувати, звідки пішов наш світ, і, звичайно ж, людина у ньому. По-друге, міфи про виникнення світу (космогонічні міфи) є практично в усіх народів. І, по-третє, у космогонічних міфах різних народів є дуже багато спільних/схожих елементів, які, зокрема доводять що людство – єдина сім’я.

Тож увагу учня слід зосередити не лише на розмаїтті міфів про виникнення світу в різних народів, а й на цих схожих елементах у згаданих міфах. Для цього в Підручнику-6 є достатньо матеріалів. Зокрема, розглянуто міфи про виникнення світу жителів Дворіччя (шумерів і аккадців), давніх індійців, єгиптян, слов’ян та ін. Як мовилося, перелік цих міфів закладено і до програми для 6 класу з історії, тобто міжпредметні зв’язки передбачені вже в самому дидактичному матеріалі. Цікаво, всі ці такі різні народи уявляли, що наш світ походить зі Світового океану води. Багато народів “виводили” світ зі Світового Яйця і т.д.

Причому, якщо деякі з народів, у чиїх міфах є схожі елементи, були сусідами, то багато з них жили далеко один від одного. У першому випадку могло відбуватися запозичення елементів міфології одного народу іншим, тобто взаємопов’язане виникнення схожих елементів, у другому ж мова йде про паралельне, невзаємопов’язане виникнення цих елементів.

І тут учням слід пояснити, що і перший, і другий випадки зумовлюються спільними причинами, насамперед, схожістю умов життя, інтересів, життєвих прагнень, ідеалів різних народів світу.

Дуже важливо пояснити учням відмінності між міфом і казкою. Тим більше, що деякі колеги і навіть навчальні видання грішать тим, що ці поняття ледь не ототожнюють, тобто фактично відбується певне “наукове дезінформування” школярів. Тобто порушується принцип науковості у вивченні літератури, що є неприпустимим у школі, яка саме й покликана давати учням основи наукових знань.

З одного боку, міф і казка дійсно мають схожі риси: в обох є фантастичні події, вигадані істоти, трикратність тощо. До того ж, деякі міфи могли ставати казками. Але водночас казка належить літературі, є одним із її жанрів, а міф – ні. До казки ставилися як до вигадки не лише її слухачі, а й самі творці, а в міф люди беззастережно вірили. Казка була загальновідомою, а міф – потаємним, невідомим нікому, крім адептів, втаємничених. Іноді казка якраз і вигадувалася для того, аби відволікти увагу чужаків від сакрального, потаємного міфу. Про ці та інші відмінності між міфом і казкою детально написано в Підручнику-6 (с. 9). Зрештою, опрацювання цього блоку матеріалу і дозволить учням усвідомити, у чому полягають головні відмінності міфу від казки.

^

Міфи про Прометея і Геракла



Після розгляду загальних, фундаментальних питань щодо міфу і міфології можна переходити і до конкретики – розгляду еллінських міфів про Прометея і Геракла.

На шмуцтитулі Підручника-6 (с.25) зображена та сама модель влаштування світу (низ – середина – верх), про яку йшлося під час розгляду Світового Дерева з його корінням – стовбуром – гіллям. Приблизно так уявляли світобудову давні греки – творці міфів про Прометея і Геракла. Художник спеціально позначив ці рівні на шмуцтитулі не лише різними кольорами (фіолетові – зелені – жовто-золоті), а й тонами (темні – світлі – яскраві). Знизу, як і годиться – Аїд із Кербером, посередині – Посейдон на своїх буйногривих конях, поруч – знаменитий корабель “Арго” з оком на носі, далі – богиня Афіна і славетне еллінське місто, назване її ім’ям – Афіни, коло якого людина оре землю. А ген на обрії майорить Світова Гора греків – Олімп. У золотавому небі летять посланець богів Гермес і титан Геліос на своїй знаменитій колісниці. А над усім цим панує сонцесяйна фігура царя богів – Зевса, якого зображено з неодмінними блискавками в руці. За цим малюнком можна провести фрагмент уроку, актуалізувавши зв’язки з попереднім матеріалом (міфи про походження світу та його будову) і перекидаючи місток до міфології еллінів.

Хоча фрагменти цієї міфології вивчалися в початкових класах, варто хоча б пунктирно окреслити еллінську космогонію, їхнє бачення походження богів: міфи про виникнення світу, про боротьбу богів за владу, особливо – про титаномахію, внаслідок якої до влади прийшли Зевс зі своїми родичами, богами-олімпійцями. Лише після такої підготовчої роботи шестикласники сприймуть міфи про Прометея і Геракла не як окремі “міфічні перлинки”, а як фрагменти чудової величезної картини під назвою “давньогрецька міфологія”.

Під час пояснення учням етичного змісту міфу про Прометея, передовсім звертається увага на велич подвигу титана, його самопожертви заради людей. Але на часі й інші проблеми, зокрема – уславлення в цьому міфі цивілізації.

Учням час починати сприймати й інтерпретувати образ Прометея не просто як саможертовного титана-мученика, а й як батька людської цивілізації, культурного героя (без уведення самого терміна). Згодом це стане в пригоді під час аналізу програмового уривка “Розповідь Прометея про його благодіяння людям” із трагедії Есхіла “Прометей закутий”, а також вивчення Гомерового епосу. Адже до міфологічної основи поем “Іліада” і “Одіссея” відносять і фрагменти міфів про Прометея, який знав велику таємницю, яку до часу не хотів відкривати Зевсові і яка знайшла свою трагічну розв’язку під стінами Трої (Іліону), де загинув Ахіллес...

Під час підведення підсумку вивчення міфів про Прометея слід з’ясувати причини популярності цього образу. Про це йдеться у Підручнику-6 (с.31). Там також наведено приклади відлуння міфів про Прометея в українській літературі: уривки з поеми Тараса Шевченка “Кавказ” (“…споковіку Прометея там орел карає…”) і з вірша Ліни Костенко “Вітри гули віолончеллю…” (“…я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей…”).


Завершує вивчення розділу робота над міфами про улюбленого героя стародавніх греківГеракла. І знову вчителеві в нагоді стане малюнок шміцтитула, де талановитий художник Віталій Мітченко “звів докупи” два міфічних кікли: про Прометея та про Геракла. Адже під час здійснення свого одинадцятого подвигу (походу за яблуками Гесперид) Геракл звільнив Прометея від мук, убивши орла, який клював титанову печінку, і розбивши ланцюги. Саме момент пострілу Геракла в орла біля скелі Кавказу й зображений на шмуцтитулі Підручника-6 (с.32). А внизу малюнка, в печері, зображено людину, яка гріється біля багаття чи малює щось на скелі при світлі вогню, який подарував їй благодійник-Прометей. А ген, на обрії, як і в наведеному вище прикладі, можна впізнати корабель аргонавтів і вершину Олімпу.

Як мовилося, автори Підручника-6 не обмежилися простим передруком відомих переказів міфів про Геракла. Це дозволило розширити коло оповідок про цих дійових осіб еллінської міфології. Так, ми навели цікаві для учнів фрагменти т. зв. етіологічних (“пояснювальних”) міфів. У них пояснюються явища природи: землетрус – це намагання Прометея розірвати ланцюги, коли він зі скелею провалився під землю (с. 31); з’ява Чумацького (Молочного) шляху – це (с. 34):

  • бризки молока Гери, яке смоктав малюк-Геракл (еллінський міф);

  • багаття, які палять по ночах душі померлих людей на довгому шляху до того світу (індіанський міф);

  • мотузка, якою Землю прив’язано до Неба (шумерський міф);

  • сіль, розсипана чумаками з їхніх возів (український міф, зображений на картині львівського художника І.Сколоздри, намальованій кольоровою олією на склі).

Такі міфи і цікаві учням, і значно розширюють їхій світогляд, демонструючи пізнавальний потенціал міфології.

Дванадцять подвигів Геракла – достатньо відомий матеріал, тому спеціально коментувати його не буду. Єдине, на що хотів би звернути увагу колег, це вектор “Геракл і Україна” (10-й подвиг Алкіда-Геракла). По-перше, сюжет про відвідини еллінським героєм причономорських теренів, які зараз належать Україні, широко відомий у світі завдяки славетному Геродові ще від V ст. до н.е. (“Історія”). По-друге, соромно українцям не знати власної історії, хай і міфологізованої. Пересічні німці вам зразу покажуть погрібок Ауербаха, де “побували” Фауст із Мефістофелем. А ось пересічні українці крім російського “золотого кольца” (Ярославль – Суздаль – Гусь-Хрустальний і т.д.) навряд чи що й згадають із слов’янської історії до доби козаччини. Водночас культурна традиція на наших теренах значно давніша за російську: тут тобі й Ольвія, і Херсонес, і Кам’яна Могила зі слідами Вішну, і славний запорозький острів Хортиця зі “зміїною” печерою, де нібито Геракл зі змієподібною дівою започаткували скіфський народ, а з пізніших фактів – чи не перший у Європі пам’ятник Гераклу в Ужгородському замку…

З огляду на те, що еллінські міфи розглядаються не лише в курсі зарубіжної літератури, учень зможе порівнюти відомості про давньогрецьку міфологію, отримані на уроках всесвітньої історії та зарубіжної літератури. Після подібної роботи шестикласники зможуть також назвати причини надзвичайної популярності образу Геракла і пояснити, чому сáме він став улюбленцем стародавніх греків (про це йдеться в Підручнику-6, с. 39).

Крім того, вони зможуть навести конкретні приклади втілення в міфах шкали цінностей людини-народу-людства (Підручник-6, с. 23).

І як заключний акорд роботи над розділом “Міф і література” можна сприймати твір “Мій улюблений міфологічний герой”, який мають написати учні.


^ Розділ 3 “Байка у світовій літературі” (4 год.).


Починаючи роботу над розділом “Байка у світовій літературі”, варто актуалізувати опорні знання та поняття – нагадати шестикласникам матеріал програми 5 класу, де в розділі “Народна казка” згадувалася казка про тварин (“казка про тварин – один із найдавніших різно­видів казки”). Крім того, у вступному розділі Підручника-5 невипадково вміщено фрагмент славетної давноіндійської збірки “Панчатантра” – “Казку про фарбованого шакала”, яка послугувала основою для “Фарбованого лиса” І.Франка, а також уривки із французького “Роману про Ренара (Лиса)”. Ці оповідки14 вже підготували учнів до сприйняття образів тварин як персонажів літературних творів.

Байка продовжує цю традицію, адже в більшості байок, як і в казках про тварин, головними персонажами є саме звірі: Вовк і Ягня, Крук і Лисиця, Цикада і Мурахи. Це й недивно, адже казка про тварин і байка мають спільне коріння: їхнім джерелом були численні оповідки про тварин, які подобалися людям від прадавніх часів. Недаремно ж, скажімо, сюжет про лиса, який лестощами виманив у Крука сир (м’ясо), є і в античних байках Езопа, а слідом за ним – Крилова (Підручник-6, сс.44, 49), і в середньовічному французькому “Романі про Ренара” (Підручник-5, сс.29-31).

Згодом персонажами байок почали ставати і неживі предмети: папір і чорнило, плуг і мотика та ін., – словом, усе, що оточувало людину. Тому в учителя є гарна нагода, по-перше, повторити і закріпити матеріал попереднього класу, по-друге, закласти ще одну цеглинку до універсумного світогляду школяра – тобто до цілісного сприйняття учнями всесвітнього літературного і культурно-цивілізаційного процесу.

На уроках за розділом “Байка у світовій літературі” передовсім слід звернути увагу учнів на алегоричний зміст байки. Зазвичай шестикласники без труднощів засвоюють суть алегорії – двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під іншими художніми образами з відповідними асоціаціями і характерними ознаками приховуваного. Вовк – алегорія жорстокої несправедлливої влади, ягня – алегорія маленьких людей, беззахисних перед “сильними світу цього”.

Особливу увагу слід приділити повчальному змісту байки. Тому епіграфом уроку може стати вислів давньоримського байкаря Федра, наведений в Підручнику-6 (с. 42): “Єдина в байки є мета й призначення – / Погані смертних виправляти звичаї / І закликати люд до справедливості…” Учні повинні зрозуміти, що байка – один із найголовніших жанрів дидактичної (повчальної) літератури.

Тому недивно, що в байці втілена народна мудрість, закони життя людей. Зокрема, в ній засуджене свавілля та насильство (“Вовк і ягня”, “Зачумлені звірі”), різноманітні людські вади (“Крук і Лисиця”, “Мурашка і Цикада”). Водночас є в ній і приклади для наслідування: услав­лена працьовитість, розум, доброта та інші людські чесноти (“Хліборобові діти”). До слова, тут можна провести думку про збіг цих цінностей у прислів’ях і приказках, казках і байках. Тобто, ці цінності є основоположними для багатьох жанрів дидактичної літератури.

Особливу увагу на уроках за цим розділом слід приділити легендарній постаті “батька байки” давньогрецького байкаря Езопа. Адже практично всі байкарі світу зазнали його впливу, а Езопові байки стали невичерпним джерелом сюжетів для світової байки літературі. Після опрацювання декількох його творів доречно пояснити учням поняття “езопова мова”.

Оскільки одним із важливих завдань дисципліни “Зарубіжна література” є пояснення школярам головних закономірностей перебігу літературного процесу, важливим видом роботи є порівняння різних байок, написаних за одним сюжетом (подібну роботу учні виконували в 5 класі, розглядаючи поняття “мандрівний сюжет). Найдоречніше зробити на матеріалі сюжету про Вовка і Ягня у “інтерпретації” Езопа і Крилова. Необхідні матеріали учень і вчитель знайдуть як у підручниках із зарубіжної та української літератур, так і в НМК для 6 класу видавництва “Грамота”.

Можна використати ще один аспект порівняльного (компаративного) вивчення байок. Якщо у сюжеті про Вовка та Ягня в різних його інтерпретаціях зберігалася думка про те, що “у сильного безсильний винен був завжди”, то є випадки, коли наступники трансформували концепцію того самого сюжету аж до протилежного. Яскравим прикладом є переосмислення Езопового сюжету про легковажну цикаду і працелюбних мурах. Якщо росіянин Крилов, за усієї своєрідності його індивідуального стилю, залишається на позиціях концепції Езопа (“Ты все пела? Это дело. Так поди же, попляши…”), то італієць Джанні Родарі робить абсолютно інший висновок:


^ Прошу пробачення, байко антична.

Мурашка скупа не така й симпатична.

Ось Коник співучий – до серця мені:

Не продає, а дарує пісні.


В чім новаторство Джанні Родарі? Воно полягає в тім, що він, зберігши тих самих дійових, осіб замінив одну алегорію іншою. Так, якщо в Езопа (а слідом за ним у Крилова) Цикада (Стрекоза) була алегорією легковажності та неробства, то в Родарі ця сама комаха перетворилася на алегорію Митця, Поета, який служить Мистецтву не за гроші, а за покликом душі – “не продає, а дарує пісні”.

Якщо вчитель використає цей варіант роботи, то учні можуть поміркувати, який із двох варіантів тлумачення цього сюжету подобається більше особисто їм, і – головне – чому вони думають саме так. Це дозволить не лише поглибити знання школярів із зарубіжної літератури, а й вдосконалювати процес їхнього мислення, виробляти навички ведення дискусії, призвичаювати до множинності точок зору як нормального стану суспільства демократичного (а не тоталітарного, де є лише одна “єдино правильна” позиція – а всі інші – дисиденти).

Під час вивчення байки у вчителя є чудова нагода здійснити міжпредметні зв’язки: “зарубіжна література” + “українська мова”. Адже мова байкарів напрочуд афористична. Тож можна попрацювати над семантизацією афоризмів. Наприклад, вивчаючи байку Езопа “Хлібороб і змія”, опрацювати значення крилатого вислову “пригріти змію за пазухою” в сучасній українській мові і в контексті давньогрецької байки.

І, насамкінець, саме в процесі вивчення розділу “Байка у світовій літературі” у вчителя є чудова нагода урізноманітнити свій методичний арсенал за рахунок інсценізації байок. Учні залюбки “входять у роль”: той виконує “партію” Вовка, той – Ягняти, той – Лева і т.д. Це ще й ефективний методичний прийом формування мовленнєвих компетенцій, на який звернено увагу в останніх міністерських документах: “Одним із можливих і досить ефективних способів формування вмінь вести бесіду є розігрування діалогів на основі змісту вивчених літературних творів. Учням можна пропонувати розігрувати діалоги не лише в ролях персонажів одного твору, але й персонажів одного твору і визначеного автором сюжету, але й персонажів різних творів, можливих, хоч і не здійснених їх сюжетних варіантів, а також діалоги героїв літературних творів, які долають часові відстані і стають співрозмовниками на уроках мови і літератури15. Отже, можна запропонувати учням виконати ролі як персонажів однієї байки (скажімо, “Вовк і Ягня”), так і різних, віддалених у часі та й інтерпретації сюжета баках (як “Мурашки і Цикада” Езопа і “Про старовинну баєчку” Джанні Родарі).


^ Розділ 4. “Література і моральне

вдосконалення людини” (7 год.)


На розділ “Література і моральне вдосконалення людини” програмою відведено 7 уроків:

  • впродовж 3 уроків вивчаються оповідання Чехова “Товстий і тонкий” і “Хамелеон”;

  • 4 уроки присвячені опрацюванню повісті “Різдвяна пісня в прозі” Ч.Діккенса, а також написанню твору “Що в житті людини найцінніше?” за цією повістю.

З морально-етичною і повчально-виховною (дидактичною) функцією літератури школярі вже добре знайомі. Маю на увазі не лише про щойно вивчену байку. Зокрема, в 5 класі вони вивчали тему “Література і фольклор – скарбниця духовних багатств людства”. Опрацьовуючи прислів’я та приказки народів світу, казки (особливо конфлікт добра і зла в них), п’ятикласники звертали увагу на їхній виховний потенціал. Тож розділ програми 6 класу про дидактичну функцію літератури “Література і моральне вдосконалення людини” не лише продовжує цю лінію шкільного курсу зарубіжної літератури, а й підносить її на вищий щабель. Адже оповідання і повість як жанри самі по собі не є ані дидактичними, ані “не-дидактичними”. Повчальним змістом їх може наповнювати конкретний автор (в нашім випадку – це росіянин Антон Чехов і англієць Чарлз Діккенс).

Отже, починаючи опрацювання цього розділу, вчитель може спертися на однойменний підрозділ Підручника-6 (с.52-53), де подані матеріали до вступних уроків. Зокрема, словесник може організувати роботу над епіграфами до блоків матеріалу:

  • до вступних уроків: “Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є насправді” (А.Чехов);

  • до уроків за оповіданнями Чехова: “Крапля за краплею вичавлювати з себе раба…” (А.Чехов);

  • до уроків за повістю Діккенса: “^ Людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям” (Й.В.Ґете).

Перший епіграф (“Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, якою вона є насправді”) дозволяє підвести учнів до думки, що автор повчає читача не явно, не відкрито, як це робиться в байках, а приховано, зображуючи деяких людей “такими, якими вони є насправді”. В оповіданнях Чехова не знайдеш ані неприхованої моралі, ані прямого повчання. Він кількома мазками, штрихами зображує якісь події – і все. А вже читач сам повинен робити певні висновки. Причому, часто якусь важливу інформацію Чехов спеціально приховує від читача, подаючи її через художні деталі. Так, у оповіданні “Товстий і тонкий” син тонкого, Нафанаїл, спочатку трохи подумав, чи знімати кашкета перед незнайомим чоловіком (чи не забагато честі для якогось незнайомця?). Але, дізнавшись про високу посаду товстого, аж “впустив картуза”. Звідки така разюча зміна? Невже за цю хвилину спілкування хтось із персонажів якось змінився, щоб із Нафанаїлом відбулася така кардинальна зміна? Ні, під час зустрічі на вокзалі людські якості товстого не змінилися ані трохи. Та й аніскільки не цікавлять ці його якості ані сина тонкого, ані “дружину Луїзу, лютеранку”, ані, зрештою, самого тонкого. Просто всі вони дізналися про “найголовніше в житті” – високу посаду товстого. І і сяяння цієї високої посади геть засліпило до того нормальних людей, перетворивши їх на плазунів. І це неприховане підлабузництво так спротивіло товстому, що він одвернувся від шкільного друга. Оце і є приклад висміювання підлабузництва, самопринижен­ня, чиношанування, запопадливості та малодушності у творі Чехова. А здавалося б, хіба так вже й важливо, що “Нафаня” робить зі своїм кашкетом: ачи не знімає, ачи впускає його на землю. Ефективна робота з художньою деталлю дозволить згодом виховати зі школярів справжніх читачів, які, за влучним висловом Анни Ахматової, здатні читати “не те, що написане в рядках, а те, що написане поміж рядків”.

Цікаво, що колись Чехов думав закінчити оповідку про двох колишніх шкільних товаришів, один із яких став високопосадовцем, зовсім не так, як у цьому варіанті оповідання “Товстий і тонкий”. У ранньому варіанті оповідання “тонкий” їде працювати до установи, очолюваної “товстим”, і чомусь запізнюється. І товстий, забувши про колишню шкільну дружбу, розпікає свого підлеглого за порушення дисципліни. Тож можна запропонувати учням порівняти ці два варіанти. Але що в остаточному варіанті безумовно сильніше, то це прагнення тонкого самому зробити з себе раба. Одна справа, коли людину можновладці ламають об коліно (“Вовк і Ягня”), але в сто разів гірше, коли вона стає рабом за власним бажанням, та ще й всупереч волі й бажанню можновладців (в нашім випадку – товстого). То, може, керівників-самодурів ростять і провокують на це саме самодурство самі “тонкі”, тобто підлеглі? А якщо це стосується окремо взятих осіб, то чи не правомірно уявити, що це стосується також цілих народів? Людину, яка сама себе не поважає, не поважатиме ніхто. Так само й народ, який сам себе не поважає, не поважатиме жоден інший народ. За влучним висловом Конфуція, людина не повинна дивуватися, що хтось її розчавив, якщо вона сама перетворилася на черв’яка. Хай учні поміркують над цим питанням. А ще – пригадають із 5 класу казку С.Маршака “Дванадцять місяців”, де йшлося про те, що “головними причинами спотворення характеру Королеви були підлабузництво підлеглих та необмежена влада”. То, може, спотворенню характеру загалом непоганої дівчини, яка стала Королевою, сприяли такі самі підлабузники-“тонкі”, як у оповіданні А.Чехова? Учням є про що поміркувати, та ще й принагідно пригадати програму минулого року.

Отже тонке, приховане, іноді ледь помітне повчання Чехова, хоч також спрямоване на моральне вдосконалення читача, проте зовсім не схоже на пряме, неприховано-підкреслене повчання байки або інших жанрів дидактичної літератури.

Сміх – сильна зброя. Якось Вольтер влучно зауважив: “Що стало смішним, не може бути небезпечним”. З метою морального вдосконалення читача Чехов філігранно використовує різноманітні засоби творення комічного (див. Підручник-6, с.62-63). Це і прозивні прізвища персонажів: Хрюкін (від “хрюкати”, тут асоціативно – поводитися по-свинячому16), Очумєлов (від рос. “очуметь” – укр. “очманіти”17), і їхнє мовлення, і іронія, і антитеза, яка може бути як художнім засобом, так і композиційним прийомом. Так, у оповіданні “Хамелеон” ставлення Очумєлова до цуценяти є не просто антитетичним, а діаметрально протилежним: щойно він лає і навіть з легкістю прирікає на його смерть (“Собаку знищити треба. Негайно! Він, напевно, скажений”), а буквально за мить – хвалить (“Собаченятко нічого собі!.. Метке таке…”). Усе залежить від посади хазяїна собаки: якщо це генерал або генералів брат – вкушений палець Хрюкіна до уваги не береться, а його величність Закон (а Очумєлов же – правоохоронець) мовчить. І ось тут антитеза, сказати б, переростає межі художнтього прийому і стає композиційним засобом. Адже Очумєлов упродовж коротенького оповідання аж шість разів (!) докорінно змінює ставлення до собачати. Він робить це так само легко, як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення залежно від кольору довкілля, що й обумовило вибір назви оповідання. Фактично усе оповідання – це опис зміни ставлення поліцейського наглядача як до собаки, так і до самого конфлікту.

Отже обидва оповідання Чехова покликані допомогти людині “крапля за краплею вичавлювати з себе раба…


З одного боку, ^ Чарлз Діккенс теж, як і Чехов, переймався проблемами морального вдосконалення людей. З другого – його повість “Різдвяна пісня у прозі” абсолютно не схожа на чеховські оповідання. Письменник-гуманіст уникає їдкої сатири, він оспівує сімейний затишок, тепло родинного вогнища, дружні, приязні стосунки між людьми. Особливо актуальною проблематика творів Діккенса в Україні є зараз, в переіод первісного накопичення капіталу, який наша держава переживає сьогодні, а стара добра Англія була в такому стані кілька століть тому. Зараз, коли в багатьох батьках наших школярів сидить по маленькому Скрудженятку (“гроші над усе!”), а людей часто поціновують не за моральними, інтелектуальними чи якимись іншими справжніми чеснотами, а за розміром гаманця, вивчення такого твору як “Різдвяна пісня у прозі” уявляється вкрай доцільним.

Починаючи роботу над твором Діккенса, доцільно нагадати учням вірш Роберта Бернса “Чесна бідність”, вивчений у 5 класі. Там ішлося про проблеми, схожі на ті, які піднімає і Діккенс. Можна, наприклад, взяти пряму цитату з Бернса і запитати в учнів, до кого з героїв “Різдвяної пісні в прозі” її можна було б застосувати. Наприклад, ось такий уривок вірша Р.Бернса “Чесна бідність”:

^ Хоч ми їмо черстві шматки,

Вдягаємось убого,

А в багача булки й шовки –

Ми людяніш од нього…

Учні легко знайдуть відповідності в повісті Чарлза Діккенса “Різдвяна пісня у прозі”. Там “їдять черстві шматки й вдягаються убого” члени родини Крачитів, багатій же – Скрудж. І вже достеменно, що Крачити багато людяніші за Скруджа.

Боб Крачит за жалюгідну платню працює в конторі Скруджа, який “уміє давити, вичавлювати соки, витягувати жили, заганяти в могилу, загрібати, хапати, захоплювати, вимагати”. В результаті він розбагатів. Але чи став від цього щасливим?

Крачити живуть дружною родиною, їх зігріває і домашнє вогнище, і тепло родинних стосунків. А що ж Скрудж? “^ Він був холодний і твердий, мов кремінь, і ще нікому жодного разу в житті не пощастило викресати з його серця бодай іску жалю та співчуття”. І опис його “тоскного обіду у тій самій тоскній харчівні”, його холодного й темного самотнього помешкання (як і холодної контори) є яскравою антитезою до зображення сімейного затишку й тепла в житлі Крачитів.

Учням не завадить нагадати, що з антитезою тепло-холод вони вже зустрічалися в 5 класі, під час вивчення казки Андерсена “Снігова королева”, коли досліджувалася роль антитези у будові казки (“…дружба – влада, щирі людські стосунки – угода між Каєм і Сніговою Королевою; гаряче серце Герди (добро) – крижаний поцілунок Снігової Королеви і крижане серце Кая (зло)”).

То хто ж із героїв повісті Діккенса врешті решт щасливіший: бідняки Крачити чи багач Скрудж? Автор відповідає однозначно – звичайно, Крачити.

У співчутті до простих людей, не багатіїв та можновладців, і виявляється гуманізм, людинолюбство Діккенса.

Не слід забувати й еволюції, розвитку образів. Це вже не початкові класи, де образи чи не всуціль статичні. Адже Скрудж, як з’ясовується з тексту, не завжди був скупим, жмикрутом.

Талановитий поет і філолог Олександр Мокровольський, який на замовлення видавництва “Грамота” виконував новий переклад “Різдвяної пісні в прозі” спеціально для нашого Підручника-6, якось запитав у мене, чи не буду я заперечувати, якщо в перекладі він замінить слово “Скрудж” на “Скнар-р”. На жаль, тоді я був вимушений сказати “ні”, головно через те, що це не художня книжка, а саме підручник, тобто еталон, і не можна заплутувати учнів варіантами антропонімів, порушувати усталену традицію. Але, відверто кажучи, я й досьогодні жалкую за тим варіантом О.Мокровольського. Як влучно: “Скнарр”, – і характер персонажа як на долоні…

Але ж, повторюю, Скрудж не завжди був Скнарром. То як же він ним став? – ось де питання. І якщо загалом непогана людина стала Скнарром, то де гарантія, що цей шлях не повторять інші непогані люди? І ось тут важливо, щоб учні назвали основні причини деградації Скруджа: зосередженість на матеріальних інтересах і цінностях, жагу до збагачення, влади, байдужість до інших людей. Весь “джентльменський набір нових українців”, чи не так? Але ж, за влучним висловом Й.В.Ґете, винесеним нами в епіграф, “людина живе справжнім життям, якщо щаслива чужим щастям”. Та Скруджа зовсім не цікавило не те що чуже щастя, а й інші люди взагалі (згадаймо його ставлення до Боба Крачита).

Але, ще й ще раз, як і в “дорожній карті” за 5 клас, закликаю колег не примітивізувати, оповідаючи сьогодняшнім шестикласникам, що гроші – це погано, а ось бідність – це добре. Тим більше, що учні подорослішали і мають можливість спостерігати реальне життя. Ні, гроші, матеріальні статки самі по собі – це не погано, але знаки доларів “$” в людей замість зіниць (як у Скруджа МакДака з Діснеївських мільтфільмів) – ось що погано. Збагачення як єдина мета, єдиний сенс життя, “одна, но пламенная страсть”, – ось що неприйнятно. Для нормальної людини, принаймні.

Звичайно, наше реальне життя – це не фентезі й не казка. Але для ^ Святого Мистецтва (В.Вордсворт), для Художньої Літератури межі між реальністю і вигадкою просто не існує. Захотів Діккенс – і з’явилися Духи Різдва, а Скрудж переродився, бо під час подорожі різдвяної ночі в часі й просторі він мав можливість осягнути своє життя.

І тут на часі пояснити учням жанрові особливості різдвяної повісті, де фантастика не лише можлива, а й необхідна. Тому гуманіст Діккенс не міг не скористатися такою нагодою і не “вилікувати” Скруджа-Скнарра. Та й назва розділу до того зобов’язує – “Література і моральне вдосконалення людини”. Отож, шестикласники тлумачать факт казкового переродження Скруджа, з одного боку, як характерну рису різдвяної повісті, з другого – як вияв віри письменника у добру сутність людини, яку можна вилікувати від зла.

У плані зіставлення реальності й вигадки треба ретельно попрацювати з текстом, пошукати в ньому конкретні приклади співіснування і взаємодії реальної (деталі побуту, зображення суспільного устрою Англії) і фантастичної (подорож Скруджа в часі, спілкування з духами) складових.

Учням не зайвим буде нагадати, що останнім часом перед Різдвом чи на Новий рік хоч один із наших телеканалів, але обов’язково показує улюблену дітьми всього світу голлівудівську кінострічку “Один удома”? Цей фільм, як і повість Діккенса, – теж різдвяна історія про чудесні події, про духовне переродження людей (тут Скрудж став добрим, там хлопчик полюбив свою сім’ю) зі щасливий фіналом. Так ось цей неодмінно щасливий фінал і є ще однією жанровою особливість різдвяного оповідання.

Закінчується і робота над розділом, і перший семестр написанням твору “Що в житті людини найцінніше?” (за повістю Діккенса “Різдвяна пісня у прозі”).


1   2   3   4




Похожие:

Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconЗарубіжна література. 7 клас: методична лоція
Отже те, оберуть чи не оберуть семикласники в старшій школі саме філологічний напрям (а звідси – чи матимуть повноцінне виробниче...
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconСвітова література
Зарубіжна література. 5–12 кла­си. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Автори Ю.І. Ковбасенко, Г. М. Гребницький,...
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconДорожня карта”: “Зарубіжна література”, 5 клас 12-річної школи юрій ковбасенко
Адже будь-яку діяльність можна порівняти з подоланням певного шляху. А коли цей шлях новий, то дійсно доречно вивчити його “карту”...
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconПояснювальна записка
Зарубіжна література. 10-12 класи. Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Природничо-математичний,...
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconНікопольський технікум національної металургійної академії україни методична розробка (план-конспект)
Література
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconНавчально-методична література
Бойко В. М., Міхелі С. В. Загальна географія. Підруч для 6 кл. – К.: Педагогічна преса, 2006
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconНавчально-методична література до курсу
Здоровега В. Й. Теорія І методика журналістської творчості. – Львів, 2005. – С. 184-217
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconДокументи
1. /Остр_к_вська/_нновац_йна д_яльн_сть.doc
2. /Остр_к_вська/виховна...

Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconПрограмма по литературе на одном сайте! Бесплатно и в разных электронных форматах собраны все: от классиков до современников
Велика бібліотека художньої літератури, твори за шкільною програмою; методична література
Зарубіжна література. 6 клас: методична лоція iconПрограма література ( російська та зарубіжна) для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою 5- 9 классы рівень стандарту
Программы курса «Литература» (русская, зарубежная) для школ с русским языком обучения разработаны в соответствии с Государственными...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы