Професор І. П. Ющук уроки української мови icon

Професор І. П. Ющук уроки української мови

НазваниеПрофесор І. П. Ющук уроки української мови
страница1/25
Дата конвертации17.12.2012
Размер3.25 Mb.
ТипУрок
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25

Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Т.Шевченка


Професор І.П.Ющук

УРОКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

(підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання)


Вступ

1. Структура тесту незалежного оцінювання з української мови. 2. Як готуватися до зовнішнього тестування з української мови? 3. Література.


1. Структура тесту незалежного оцінювання з української мови

Зовнішнє оцінювання з української мови проводиться в письмовій формі. Тест містить 54 завдання. Тестування триває 3 години.

В екзаменаційному тестовому зошиті є 43 завдання, які стосуються фонетики й правопису, лексикології, будови слова й словотвору, морфології й правопису, синтаксису й пунктуації, стилістики — відповідно до програми з української мови для середньої загальноосвітньої школи.

Окрему підгрупу становлять 10 завдань, відповіді на які мають виявити рівень розуміння самостійно прочитаного тексту обсягом 600—800 слів. У них, цих завданнях, передбачено визначення основної думки поданого тексту та способу її вираження, будови тексту, логічних зв’язків між його частинами, його комунікативного призначення й можливого впливу на читача, стилю мовлення, ролі окремих стилістичних засобів для розкриття теми, прямого й переносного значення слів.

Останнім є завдання написати твір-роздум обсягом 200—250 слів на задану тему. При цьому ставиться вимога навести два-три приклади із життя чи літератури на підтвердження висловлених думок, процитувати висловлювання з художнього твору чи творів, правильно побудувати текст.


^ 2. Як готуватися до зовнішнього тестування з української мови?

По-перше, слід скласти план підготовки, розписавши весь матеріал за темами на кожен тиждень, і намагатися максимально дотримуватись складеного плану.

По-друге, читаючи ті чи інші правила, обов’язково аналізувати приклади, подані до них. Правила забуваються, приклади залишаються в пам’яті. Основне не правило само по собі, а суть того чи іншого мовного явища. Для закріплення теоретичного матеріалу й самоперевірки його засвоєння слід виконувати пропоновані вправи і кожного разу звірятися з відповідями, які є в посібнику. Помилки докладно з’ясовувати.

По-третє, готуючись до зовнішнього тестування, потрібно прочитати художні твори з української літератури, вивчення яких передбачено шкільною програмою, у спілкування з рідними й друзями перейти виключно на українську мову. Це сприятиме збагаченню словникового запасу, правильному розумінню лексичного значення багатьох слів та стійких зворотів, виробленню мовного чуття.

Щоб успішно вивчати рідну мову — мову свого народу й своєї землі, треба розуміти, що це потрібно для розвитку власного мислення, власного інтелекту. У мові, її структурі закладено життєвий досвід сотень попередніх поколінь, який у процесі вивчення рідної мови підсвідомо передається й кожному з нас.

“Усі основні європейські мови, — писав великий французький філософ Вольтер, — можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити ціле життя”.


3. Література

Для підготовки до зовнішнього незалежного тестування потрібно обрати два-три посібники, які висвітлюють більш-менш повно питання граматики й правопису української мови (у межах шкільної програми). Найоптимальніші з-поміж них:

1. Українська мова. Збірник тестових завдань для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання: 11 клас // В.І.Новосьолова, Л.В.Скуратівський, Л.В.Плетньова. — К.: Генеза, 2008. — 104 с. Посібник дає повне уявлення про зміст тестів для незалежного оцінювання знань випускників середньої школи. До всіх завдань є відповіді.

2. Українська мова. Тести. 5—12 класи: Посібник / За ред. Н.В.Гуйванюк. — К.: Видавничий центр “Академія”, 2007. — 376 с. Посібник охоплює всі питання фонетики, лексики, граматики, правопису та стилістики української мови, які вивчаються в середній школі. До всіх завдань є відповіді.

3. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта (будь-який рік видання). — 254 с. У посібнику лаконічно й дохідливо викладено правила правопису української мови, докладно проілюстровано їх і для закріплення теоретичного матеріалу пропонується 290 вправ з ключами й відповідями до них. Крім того, даються поради, як легше запам’ятати те чи інше правописне правило.

4. Ющук І.П. Українська мова: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Либідь (будь-який рік видання). — 640 с. У підручнику ґрунтовно викладено відомості, що стосуються фонетики, лексики, граматики, правопису та функціонування української мови. Вправ нема.


Урок 1. Мова — найбільше багатство людини й народу

1. Функції мови. 2. Наша мова в доісторичні часи. 3. Українська мова в часи Київської Русі. 4. Утвердження єдиної української літературної мови. 5. Структура мови як системи.


^ 1. Функції мови

Мова — найважливіше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Основні її функції — оформлення думок і обслуговування міжлюдського спілкування.

Спільна мова об'єднує людей, створює в них відчуття групової єдності і, отже, сприяє перетворенню населення у високоорганізоване суспільство. З мови починається нація, а відтак і держава. Мова є засобом пізнання й освоєння навколишнього світу й поширення набутих знань серед членів суспільства. Навчання відбувається головним чином через мову. Тож мову треба знати досконало.

В Україні, відповідно до статті 10 Конституції України, українська мова є державною. Їй, як це зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року, “надано правовий статус обов’язкового спілкування у публічних сферах суспільного життя” на всій території України.


^ 2. Наша мова в доісторичні часи

Українська мова виникла не відразу. Вона, виділившись у прадавні часи з якогось індоєвропейського діалекту, формувалася протягом тисячоліть Багато елементів, що вирізняють нашу мову з-поміж інших (розрізнення г і ґ, чергування у і в, роди іменників, кличний відмінок, дієвідмінювання дієслів тощо), спостерігаються вже в архаїчній латині (V—І ст до н.е.), яка теж належить до індоєвропейських мов. Чимало прадавніх слів спільні для української і латинської мов. Діти латинян так само зверталися до батьків mamma, tata, як і сучасні українські, на хліб казали papa, забите місце називали vava, ховаючись, промовляли kuku.

Ще переконливіші аргументи про давність української мови дає сербська мова. Серби на Балкани переселилися з території сучасної України в VІ —VІІ ст. н.е. І хоч за тринадцять-чотирнадцять століть в українській та сербській мовах сталися чималі зміни, проте й тепер дуже відчутна їхня близькість. Зокрема, в сербській мові перед звуками е та и приголосні вимовляються так само твердо, як і в українській: весели, тихи. Багато спільного є у відмінюванні іменників, які в обох мовах однаково діляться на чотири відміни. З усіх слов’янських мов лише в українській і сербській та ще в словенській дієслова в першій особі множини мають закінчення –мо: оремо, стоjимо. Майже однаково в обох мовах змінюються дієслова в наказовому способі: чекаj, чекаjмо, чекаjте. Чимало слів, які, здавалося б, є специфічно українськими, вживаються також у сербській мові в майже однаковому звучанні і з тим самим значенням: гаj, вабити, вир, каљужа, крок, кут, куњати, снага, треба тощо.

Нема сумніву, що й записані візантійським істориком Пріском Панійським 448 р. в таборі гунського вождя Аттіли слова мед і страва — це вже українські слова.


^ 3. Українська мова в часи Київської Русі

З прийняттям християнства 988 року літературною мовою в Київській Русі стає старослов’янська, тобто мова давніх болгар, якою було на той час перекладено богослужбові книги. Нею складають державні документи, літописи, проповіді, твори. Цією мовою написано і “Повість врем’яних літ”, і “Слово о законі і благодаті”, і “Руську правду”, і “Слово о полку Ігоревім”, і багато інших творів давньоукраїнської літератури. Останній в Україні нею писав Г.Сковорода.

Проте простий люд в Київській Русі і, безперечно, ще Володимир Великий та Ярослав Мудрий разом зі своїми боярами розмовляли українською мовою. Про це свідчать ті безумовно українські форми слів, слова, вислови, що то тут, то там проскакують крізь старослов’янщину в тодішніх текстах.

Важливим найдавнішим свідченням про мову Київської Русі є графіті (видряпані написи) на стінах Київської Софії. Походять вони з ХІ — ХІV ст. Графіті написані старослов’янською мовою. Але майже всі чоловічі імена в давальному відмінку мають закінчення –ові, -еві: Петрови, Дмитрови, Василеви, Борисови, Иванови, попови Ивану. У звертаннях послідовно вживається кличний відмінок: святый Фоко, свята Софиє и святый Онуфриє, Андрониче, небоже. Вживаються чоловічі імена на –о: Марко, Дмитро, Гаврило. Двічі наводиться ім’я Володимиръ саме в такому написанні.

Чимало свідчень про українську мову ХІІ ст. знаходимо в “Слові о полку Ігоревім”. Поема, як вважають вчені, складена в 1185 — 1187 рр., а відомий список її зроблено, можливо, в ХV — ХVІ ст., коли в текстах посилено виправлялися відхилення від старослов’янської мови. “Слово о полку Ігоревім” теж, очевидно, виправлене. Бо, наприклад, в усьому тексті послідовно вжито старослов’янську форму імені Владимиръ, але один раз пропущено Володимиръ, скрізь — храбрый, і раптом хороброє гніздо; п’ять разів слова девиця, дева подані через букву “ять“ , а шостий — через и: красною дивицею; через “ять” написані слова полетети, разумети, але через и: помолодити. Отже, буква “ять” уже тоді читалася як і, а не як є, як це є в російській мові. Дев’ятнадцять разів ужито в родовому відмінку однини прикметників старослов’янське закінчення –аго (стараго, великаго), а двадцятий раз проскакує -ого: поганого Кощея тощо. Зовсім не старослов’янські й такі вислови, слова та форми слів, як лисици брешутъ на щиты, другаго дни велми рано, уже княже туга умъ полонила, заступивъ королеви путь, загородите полю ворота, оксамиты, кожухы, стягъ тощо.

Деякі відомості про мову Київської Русі є в іноземних авторів. Єврейський теолог Соломон Іцхакі в ХІ ст., говорячи про мову євреїв, що жили тоді в Київській Русі, записує запозичене ними слово сніг — саме зі звуками і та г, як і тепер, через майже тисячу років, ми кажемо. Інший єврейський теолог Ісаак бен-Моїсей у середині ХІІІ ст. записав слово пліт, у якому вже маємо чергування о з і, як і в сучасній українській мові.

Найкраще відбили мову давньої Русі українські народні пісні. Наприклад, у записаній на Івано-Франківщині купальській пісні:

^ Гей, око Лада, Леле Ладове,

Гей, око Ладове, ніч пропадає,

Бо око Лада з води виходить,

Ладове свято нам приносить.

Гей, Ладо! А ти, Перуне,

Дай дочекати Ладі Купала—

і особливий ритм, й імена язичницьких божеств, й уявлення про природу — усе старовинне, тільки не мова.

Можливо, ще давніші погляди наших предків відбиває веснянка, записана на Волині:

^ Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,

Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?

— Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав,

З правої ручейки й ключики видав,

З правої ручейки — літо відмикати,

З лівої ручейки — зиму замикати.

У цій пісні, як і в попередній, відбилося світобачення наших далеких пращурів у всій своїй первозданності: і переконання, що на зиму пташки ховаються під річку, а не відлітають кудись далеко, і поділ року на три пори: зиму, літо, осінь, і віра в багатьох богів. Давність цієї пісні безперечна. А мова її — природна, жива, ніби ця пісня недавно складена.

Отже, населення Київської Русі розмовляло діалектами української мови. Не можна тут не згадати й думки відомого російського історика ХІХ ст. В.Ключевського, що її цитує Н.Полонська-Василенко в своїй “Історії України”: “Уявіть собі, що Київ не був би взятий і зруйнований татарами… Київ залишився б столицею першої великої руської держави… Офіційною мовою стала б не суміш старослов’янської та фінської мов, а слов’янсько-українська”.


^ 4. Утвердження єдиної української літературної мови.

Вирішальну роль у формуванні єдиної української мови, такої, яка вона є сьогодні, відіграла Запорізька Січ. На Запорізьку Січ сходилися люди з усієї України, з усіх діалектних середовищ і приносили сюди свої слова, тут у розмовах вони уніфікували граматику, нормували фонетичну систему української мови. Потім нерідко ці авторитетні в Україні люди, відкозакувавши, вертались у свої села, містечка і несли туди козацьку мову — розвинену, багату, струнку, відточену. Поширювали єдину українську мову в Україні також мандрівні кобзарі та лірники. Тому, коли Іван Котляревський писав “Енеїду” й “Наталку Полтавку”, Тарас Шевченко — геніальну поезію, вони вже мали в своєму розпорядженні лексично багату й фонетично та граматично уніфіковану мову.

Як бачимо, мова нашого народу протягом багатьох століть розвивалася, збагачувалася, відкидала випадкове й закріплювала закономірне, розширювала свої виражальні й пізнавальні можливості. Українська мова, передаючись від покоління до покоління, акумулювала в собі життєвий досвід найвіддаленіших наших предків, і, отже, тим вона полегшує нам орієнтацію в міжлюдських стосунках, у природних умовах своєї землі і взагалі в цьому світі.

Така мова якнайкраще пристосована до психологічних особливостей народу ― творця мови, його способу мислення, менталітету, природного середовища і, отже, якнайкраще сприяє всебічному виявленню його творчих духовних сил.

Рідна мова, мова рідного народу посилює інтелект людини, помножує її творчі можливості. Тарас Шевченко з п’ятнадцяти років опинився в російськомовному оточенні: пан Енгельгардт, Петербург, солдатчина, знову Петербург (“в неволі виріс між чужими” — казав він про себе), навіть писати починав російською мовою. Але геніальним став саме тому, що творив мовою свого народу й своєї землі.

Панас Мирний в силу тогочасних умов мусив змалку користуватися чужою, російською мовою. Навіть свій щоденник у неповні шістнадцять років почав писати російською мовою. Та вже третього дня задумався: “Какое несчастье Украине, этой бедной вдове; народ подавлен, воспитание на родном языке запрещено... Несчастная Украина!.. Не начать ли дневника писать на украинском языке? С завтрашнего дня же бросаю московский и берусь за свой”. І справді, наступного дня в щоденнику він записує вже рідною, українською мовою: “Я тільки знаю, що я дурень, та й превеликий, що не вчивсь нашої мови”.

У російськомовному середовищі починали своє життя й такі відомі письменники, як Борис Грінченко, Олександр Олесь, Володимир Сосюра, та й хіба тільки вони? Але повернулися до рідної прабатьківської мови й стали видатними діячами української культури. Володимир Сосюра пізніше згадував: “Один мені казав: — Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку? Я гаряче відповів: “Сопілка” мені дорожча від тисяч королівських флейт”.

І тому, що наш народ, його кращі представники зберегли українську мову, ми залишилися українцями й маємо тепер свою українську державу.

Українська мова зараз одна з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. Нашою мовою перекладено більшість шедеврів світової літератури. Нею однаково чудово звучать Біблія і поеми Гомера, “Декамерон” Дж.Бокаччіо і “Дон-Кіхот” М.Сервантеса, твори В.Шекспіра і А.Міцкевича, поезії Дж.Байрона і О.Пушкіна. До речі, перша в світі “Енциклопедія кібернетики” (два томи, 1158 сторінок) була видана 1973 року українською мовою. І слів, і термінів, і спеціальних виразів для цього завжди в ній, у нашій багатій і співучій мові, вистачало й вистачає. Треба лише досконало знати її.


^ 5. Структура мови як системи

Щоб відчувати мову, потрібно усвідомити структуру мови як системи, збагнути її закони, внутрішню логіку. Це досягається вивченням закономірностей її фонетичного ладу, будови слова, словотвору, побудови словосполучень і речень, формування тексту. Українська мова завдяки своєму тривалому розвиткові має вироблену струнку звукову й чітку граматичну системи, достатньо впорядковані виражальні засоби, і ці закономірності в ній легко простежуються, зокрема в її літературному варіанті.

Мова складається з мовних засобів, які існують у нашій уяві, і мовлення, яке існує в усному і писемному спілкуванні. Мовні засоби реалізуються в мовленні; мовлення формує і живить мовні засоби.

Серед мовних засобів розрізняємо три основні компоненти: фонетику (звуковий склад), лексику (сукупність слів) і граматику (набір правил та засобів для реалізації їх).

Фонетика являє собою матеріальну оболонку мови. Завдяки звукам, тобто різним коливанням повітря, які діють на барабанні перетинки наших вух, мова набуває відчутної форми: ми чуємо свого співбесідника, і співбесідник чує нас.

За допомогою лексики ми членуємо світ на окремі елементи й присвоюємо їм певні назви — слова. І коли ми спілкуємося, коли передаємо іншій людині чи людям певну інформацію, то замість предметів і явищ ми як символи їх використовуємо відповідні слова.

Граматика виражає зв’язки між предметами та явищами й деякі найважливіші властивості буття. За допомогою її засобів ми з окремих слів монтуємо моделі подій, явищ, станів тощо, тобто творимо осмислені речення і таким чином передаємо потрібну інформацію.

Кожен з названих вище основних функціонально-структурних компонентів мови має свою‚ певним чином організовану систему засобів‚ потрібних для виконання мовою своїх функцій.

Мовлення має сім рівнів вираження.

Найнижчий рівень — фонемний. Фонеми (окремі типові звуки) самі по собі змісту не виражають: а, б, в. Але з них будуються всі вищі рівні мовлення.

Наступний рівень‚ який виражає поки що лише найзагальніші елементи змісту — морфемний. Морфеми (значущі частини слова) — стандартизований, наділений певним значенням будівельний матеріал для слів. Вони існують лише в складі слів. З трьох звуків б, з, е можемо скласти префікс без-, його можемо додати до кореня, приєднати ще певний суфікс та закінчення. Але самі по собі ні префікс, ні корінь, ні суфікс, ні закінчення не передають ніякого конкретного змісту.

Рівень слова передає вже конкретні елементи змісту, наприклад, з префікса без-, кореня –хмар-, суфікса –н- і закінчення –ий утворимо слово безхмарний, що має вже певне лексичне значення. Але саме по собі слово‚ якщо воно не в реченні‚ змісту не виражає.

Рівень словосполучення уточнює значення окремих слів як виражальних засобів‚ готує їх до вираження конкретного змісту в реченні: безхмарне дитинство. Тут значення слова безхмарне не те саме, що, скажімо, в словосполученні безхмарне небо. У словосполученні всі значення слова, непотрібні для вираження певного змісту, відсікаються, залишається лише актуальне значення.

Зміст виражається реченням: Минуло безхмарне дитинство. Але часто одного речення буває недостатньо для вираження певної інформації. Тоді речення об’єднуємо в складні синтаксичні єдності, які творять текст: Школу закінчено. Минуло безхмарне дитинство. Потрібно обирати професію, щоб потім працювати, не бути зайвим у житті.

Така ієрархічна організація виражальних засобів (фонема — морфема — слово — словосполучення — речення — складна синтаксична єдність — текст) забезпечує економне й досить точне вираження змісту.

Отже, вивчати українську мову — це означає збагнути її внутрішню логіку і якнайповніше оволодіти її виражальними засобами. Для цього потрібно не лише розуміти правила, а й читати багато літератури українською мовою, постійно розмовляти нею.


^ ФОНЕТИКА І ПРАВОПИС


Фонетика — це звуки мови. Звуки ми вимовляємо й чуємо. На письмі звуки позначаємо за допомогою умовних знаків — букв. Букви ми пишемо й бачимо. Розділ науки про мову, який вивчає звуки мови, також називають фонетикою.


Урок 2. Букви і звуки

1. Український алфавіт. 2. Звукове значення деяких букв. 3. Принципи українського правопису. 4. Система звуків української мови. Творення приголосних. 5. Творення голосних.


^ 1. Український алфавіт

Усі букви, розташовані в певному порядку, називаються алфавітом (абеткою, азбукою).

У сучасному українському алфавіті 33 букви. Вони розташовані в такому порядку і мають такі назви:

Аа — (а) Іі — (і) Тт — (те)

Бб — (бе) Її — (йі) Уу — (у)

Вв — (ве) Йй — (й) Фф — (еф)

Гг — (ге) Кк — (ка) Хх — (ха)

Ґґ — (ґе) Лл — (ел) Цц — (це)

Дд — (де) Мм — (ем) Чч — (че)

Ее — (е) Hн — (ен) Шш — (ша)

Єє — (йе) Оо — (о) Щщ — (ща)

Жж — (же) Пп — (пе) Ьь — (м’який знак)

Зз — (зе) Рр — (ер) Юю — (йу)

Ии — (и) Сс — (ес) Яя — (йа)


Розташування букв в алфавіті традиційне, ніякої закономірності в ньому немає. Його треба запам’ятати механічно. Щоб полегшити його запам’ятовування, алфавіт слід розбити на кілька груп. Спочатку запам’ятовуємо перші шість букв: а, б, в, г, ґ, д; потім ще п’ять: е, є, ж, з, и. Далі складаємо ніби сполучення слів: 1) і їй коло мене; 2) о прости; 3) уф — ха, це чаша. І останні чотири букви знову запам’ятовуємо: щ, ь, ю, я.

За алфавітом, щоб легко знаходити їх, розміщують слова в словниках, довідниках, енциклопедіях, картотеках, складають списки людей, різні каталоги тощо. Розташовуючи слова за алфавітом, враховують не тільки їхні перші букви, а й усі наступні. Апостроф (’) і дефіс (-) при розташуванні слів за алфавітом не враховуються.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   25




Похожие:

Професор І. П. Ющук уроки української мови iconІ. П. Ющук Якщо ти українець… то чому соромишся української мови, однієї з найрозвиненіших і найспівучіших мов світу?
Себе ж виставляють носіями вищої культури (культуртрегери!), благодійниками, навіть визволителями — тільки не знати від кого
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconДовідка про стан ведення учнівських зошитів з української мови, української літератури, російської мови та світової літератури
Мета перевірки: виконання та дотримання вчителями та учнями єдиного орфографічного режиму, якість і періодичність перевірки зошитів...
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconПоложення про навчальний кабінет української мови та створює умови для: організації колективного, індивідуального та диференційованого навчання; організації роботи гуртків та факультативів
Кабінет української мови було створено у 2000 році спільними зусиллями вчителів секції української мови. Це спеціально обладнана...
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconКерівнику знз вчителю української мови
Методичні поради щодо написання власного висловлення з української мови та літератури
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconНаказ №365 Про підсумки проведення І та ІІ етапів ХІІІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика
Тижня української писемності та мови в усіх навчальних закладах району був проведений І етап, а 24 листопада – ІІ етап конкурсу з...
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconУроки розвитку зв’язного мовлення
Рецензент: Скрипнюк О. В. вчитель української мови та літератури вищої категорії, вчитель – методист
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconПро проведення І, ІІ етапів ХІІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика в загальноосвітніх навчальних закладах Фрунзенського району в 2011/2012 навчальному році
України від 03. 11. 2011 №1/9-813 «Про проведення ХІІ міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика», з метою сприяння...
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconАктуальні проблеми впровадження поглибленого вивчення української мови та літератури на базі двопрофільного класу
Штобе Н.І., вчитель української мови та літератури Криворізької загальноосвітньої школи
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconПрисвячений дню української мови та писемності (українська хореографічна композиція)
Д: Раді вас вітати в цьому затишному залі! Сьогодні ми відзначаємо День української писемності та мови
Професор І. П. Ющук уроки української мови iconПлан проведення методичних заходів з педагогічними кадрами у березні 2014 року
...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы