Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край icon

Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край

НазваниеШляхи формування знань старших дошкільників про рідний край
страница2/5
Дата конвертации01.01.2013
Размер1.15 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5

^ 1.3. Завдання, методи та форми організації ознайомлення дітей дошкільного віку з рідним краєм


До ефективних методів і форм організації роботи по ознайомленню старших дошкільників з рідним краєм належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; екскурсії до лісу, парку, на луки; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми, узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родини у дитячий садок; зустрічі з батьками за межами дошкільному закладу за місцем роботи [59].

Диференціації понять «рідна земля», «батьківщина», «рідний край», знаходженню відмінних риси та схожості сприяють спостереження на прогулянках та екскурсіях, на яких кожне поняття вихователь повинен мотивувати. Адже саме від цього залежить якість і конкретність поставлених завдань. Спостерігаючи, вихователь звертає увагу на яскраві і динамічні об’єкти (будується будинок, школа, хто будує, як зводяться стіни і т. ін.).

Увага на шостому році життя характеризується довільністю, тому вихователь може попередньо ставити перед дітьми завдання: звернути увагу на те, що нового з’явилося на твоїй вулиці, майдані? В нашому селі? Місті? Логіка спостережень кожного разу буде залежати від мети і тих завдань, які конкретно намітив собі педагог, від рівня обізнаності з місцевістю. Так, ознайомлюючи з містом, вихователь називає, на березі якої річки воно розташоване, а спостереження за нею відводить окреме заняття у формі краєзнавчої комплексної екскурсії.

У вечірні години слід організовувати «Вечір загадок» про воду, річку, водяних рослин і тварин та розгляд ілюстрацій в альбомі «Річки України».

Високий пізнавальний рівень педагог забезпечить тоді, коли під час екскурсії буде активно використовувати прийом порівняння. Вихователь скеровує увагу дітей на виділення найсуттєвіших ознак рослин і тварин водойми, на пошуки залежності цих ознак від швидкості течії, глибини річки, чистоти і температури води. При цьому підтримує позитивні емоції і переживання дітей, використовує для читання твори фольклору та авторські загадки, прислів’я, приказки, прикмети. На екскурсіях вихователь дає дітям можливість самостійно уважно все розглянути, одержати певні враження про навколишнє, зорієнтуватися у ньому, під час спостереження послідовно ставить запитання різного характеру (репродуктивного, пошукового, узагальнюючого).

Діти 6-го року життя вже мають певний обсяг знань про своє рідне місто, рідний край. Коло інтересів та уявлень старших дошкільників значно ширше, а тому, керуючись Базовим компонентом дошкільної освіти, де особлива увага зосереджується на доцільності свідомого засвоєння дітьми об’єктів оточуючого середовища, пізнавальний матеріал для ознайомлення з рідним містом, слід підбирати так, щоб він в більшій мірі сприяв вихованню патріотичних почуттів.

У нашому місті безліч визначних, цікавих місць, краєзнавчі уявлення дошкільників поповнюються знаннями про історичний та сучасний центр міста. Ознайомленню дітей з історичним минулим та пам’ятними місцями відводиться декілька занять, які відрізняються один від одного методами, прийомами та засобами досягнення мети. Одні заняття проводяться у формі екскурсії, другі – бесіди, інші проводяться у формі складання «Путівника», «Усного журналу» і таке інше.

Враховуючи вимоги Базового компоненту дошкільної освіти вихователь повинен сформувати у дітей «емоційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу». Тому ряд занять відводиться ознайомленню старших дошкільників з працею дорослих на підприємствах міста, про продукцію промислових підприємств Харкова. Діти дізнаються про те, які продукти харчування виготовляються в нашому місті. Ці знання діти матимуть змогу реалізувати в сюжетно-рольових іграх, в малюнках, в побуті. Слід приділяти увагу участі та ролі батьків у соціальному процесі, що підвищує інтерес дітей до об’єктів та явищ навколишнього світу [20].

Новим для дітей старшої групи є поняття «країна», «Україна», «держава», «столиця». На шостому році життя діти повинні добре орієнтуватися на тому, що більше – місто чи село; що велике місто має центральну частину і райони (мікрорайони); що найбільше місто – столиця – менше, ніж держава; що кожна держава має свою назву, наша держава – Україна. Вихователь повідомляє дітям громадянами якої держави вони є, розповідає про те, яка багата наша країна на корисні копалини, яка багатонаціональна за складом; називає найбільші міста, річки, гори тощо. Провідний метод – бесіда із залученням допоміжних методів і прийомів.

Бесіду вихователь спрямовує на розуміння зв’язків між окремими явищами (велика територія держави – багато міст і сіл тощо). Постановка запитань і репродуктивних завдань сприяє пригадуванню дітьми цікавих фактів, прикладів подій, з якими вони добре знайомі із середньої групи. Діти аналізують різноманітну природу рідного краю, вихователь підводить їх до розуміння відомостей про відмінності кліматичних умов та залежності від них особливостей тваринного і рослинного світу. Під час бесіди використовуються літературні джерела, різні картини, наочні посібники, ілюстрації, ТЗН, запитання констатуючого і проблемного характеру. Розпочати бесіду можна з читання вірша Я.Полтави «Наша Батьківщина» (вихователем або трьома дітьми).

Складовою частиною бесіди є повідомлення назв найбільших міст України. Діти повинні запам’ятати їх, співвідносити з ними основні події та явища [5].

Протягом року плануються два-три заняття, присвячені цій темі. Їх основна мета –підтримати і зміцнити інтерес дітей до ознайомлення із столицею України, визначними містами міста, працею, побутом і відпочинком його мешканців.

При наявності у дітей досить узагальнених знань вихователь під час заключної бесіди підводить дітей до поняття «столиця» – найголовніше місто держави. Вихователь розповідає дітям історію Києва, основні пам’ятки культури та архітектури міста, його виданих людей, про історичні події пов’язані із заснуванням Києва і його сьогоднішнім днем.

У старшій групі дитячого садка ознайомлення дітей з рідним краєм набуває особливого дітей змісту і варіантності. Краєзнавчі уявлення наповнюються історичними та географічними аспектами, що мають надзвичайно важливе значення як для розумового, так і для морального виховання. Ознайомлення дітей з рідним містом (селом) педагог значно розширює, збільшуючи не лише обсяг інформації, а й її тематичну спрямованість. Наприклад, ознайомлюючи з містом або селом слід розпочинати з пояснення назви і тих символічних знаків, які історично в них закладені. Так, обов’язковим атрибутом міста як населеного пункту в традиціях минулого були герб і прапор. Кожен з них мав своє символічне і традиційне значення.

Дітей слід ознайомити з гербом міста. Ознайомлюючи з вулицями і майданами населеного пункту, вихователь поглиблює уявлення дітей про людей, чиїми іменами вони названі. Обов’язковими атрибутами вулиць і майданів є пам’ятники, барельєфи, меморіальні комплекси, байки. В цій віковій групі діти дізнаються від педагога про заслуги відомих людей у такому обсязі, щоб зрозуміти, чим вони видатні перед народом і країною.

Робота вихователя над цією темою передбачає проведення з дітьми цільових прогулянок, екскурсій, зустрічей і бесід з кращими людьми краю, розгляд наочних ілюстрацій. Діти сьомого року життя повинні добре диференціювати поняття «місто», «село», «держава», історичне минуле України.

Упродовж теми «рідний край» слід формувати у дітей сьомого оку життя історичні уявлення про Україну, основні віхи її становлення як держави, про національних героїв українського народу – борців за його визволення і незалежність.

Педагог планує читання і розповіді дітям на тему «Початки української держави» і «Богатирі стародавньої України», мета цієї роботи полягає в тому, щоб допомогти дошкільникам чітко диференціювати Київську Русь як історичний період у становленні Української держави на літературному на наочно-ілюстративному матеріалі; пояснити дітям події минулого і сьогодення через ознайомлення з пам’ятками культури та архітектури (Софійський Собор, Золоті ворота, пам’ятник Володимиру Великому, Києво-Печерська лавра, назви сучасних міст на честь князів). Розв’язуючи ці завдання, педагог використовує твори дитячої літератури. Чільне місце посідають твори А.Лотоцького «Княжа слава», «Володимир Великий», «Історія України», «Легендарні оповідання про початки Києва». Саме тут вихователь знайде захоплюючу і доступну дітям інформацію. Життєписи князів переплітаються з легендами, що «малі історики» слухають їх з неослабленим інтересам, а завдання вихователя полягає в тому, щоб уміло дібрати доступний дітям матеріал, орієнтуючись на ці інтереси, на обсяг попередньо набутих знань. Так, читаючи твори в обсязі теми «Початки Української держави», варто пригадати дітям, що запам’яталось їм про трьох братів і сестру і з чиїми іменами пов’язане заснування Києва. Чому саме так називається столиця України? Кілька запитань про пам’ятні місця столиці і її сьогодення підготують дітей до дальшої розповіді при Кия, Щека, Хорива, Либідь.

У старшій групі вихователь пояснює дітям назви тих історичних пам’яток, які засвідчують сьогодні пошану і пам’ять про засновників столиці (річка Либідь, гори Щекавиця, Хоревиця). А в оповіданнях «Нові прихідці» та «Дивна данина» подано не тільки історичні аспекти.

У підготовчій групі вихователь продовжує роботу над темою «Київ – столиця України».

Дальшої конкретизації потребують попередньо набуті уявлення, а їх розширення і поглиблення йде шляхом ознайомлення з назвами вулиць, майданів, пам’ятками архітектури, історичними місцями, працею людей сьогодні, їх оточенням. Так, заочні цільові прогулянки та екскурсії по столиці, роботу з ТЗН та іншими наочно-ілюстративними матеріалами вихователь спрямовує на аналіз архітектурного оздоблення споруд столиці, її національну традиційність і сучасну інтерпретацію. На це звертається увага дітей під час малювання, аплікації, конструювання, завдання вихователя полягає в тому, щоб показати дитині красу і велич столиці, виявити традиції у назвах її вулиць, розповісти про їх історичне минуле і сьогодення. Після цього педагог називає найвизначніші споруди (з точки зору їх архітектурної цінності та призначення), історію їх спорудження. В обсязі цієї розмови діти ще раз звертаються до княжої доби в історії України пізніших її часів.

Одночасно з наочно-ілюстративним матеріалом вихователь планує використання творів дитячої літератури та народної творчості.

У старшій групі дітям читають і розповідають легенди про Київ, про назви окремих його вулиць і майданів, про київські каштани. Розповідаючи, про київські пам’ятки історії і культури, використовують поезії «Майдан Софії», «Три брати» Ю.Кругляка, «Київщина» Р.Завадович, «Серце України» І.Савицької та інші.

Наступна тематика – формування уявлень про великі міста України. Часткові уявлення у дітей збереглися із занять у попередній групі, а в старшій групі увагу дітей слід звернути на те, у чому своєрідність і неповторність цих міст. Ознайомлення з великими містами – обласними центрами України – закладає елементарні основи поняття про територіально-адміністративний поділ держави, про зв’язки, які існують між містами (наприклад, транспортні, культурні).

Творчість вихователя полягає в тому, щоб вдало добирати теми цільових прогулянок та екскурсій, щоб сформувати уявлення про зв’язки між великими містами (залізниця, автотранспорт, аерофлот, річковий і морський транспорт). У бесіді діти дізнаються про сучасний територіально-адміністративний поділ держави (з цією метою вихователь використовує карту, макет, ілюстрації), посилається на життєвий досвід дітей.

Як і кожна держава, Україна поділена на адміністративні частини, які називаються областями, кожна область поділена на менші одиниці – райони. Область має, в свою чергу, головне місто. Від назви обласного міста походить назва області.

Розповідаючи про міста України, вихователь показує на карті або глобусі, де воно розташовано: на берегах яких річок, морів, біля підніжжя яких гір (на яких рівнинах України). У зв’язку з цією роботою глибшими і усвідомленішими стають уявлення про особливості клімату, а звідси про специфіку праці дорослих, видатних людей краю; про корисні копалини.

Одночасно з цією роботою вихователь планує цілий комплекс заходів щодо зображувальної діяльності, пісенно-музичної і ритмічної творчості, роботи з творами фольклору.

У темі «Великі міста України» вихователь має можливість повернутися до розмови про населений пункт за місцем проживання дітей, враховуючи попередні уявлення, поглибити і конкретизувати їх у новому обсязі.

Дітей старшого дошкільного віку доцільно познайомити з корисними копалинами рідного краю. Початок навчання вихователь планує в ранкові години. На першій прогулянці він проводить бесіду з дітьми про ті об’єкти природи, які вони вже добре знають, але ще не називають як корисні копалини (пісок, глина, крейда, камінь, мінеральна вода, сіль).

Кожний матеріал уявляється дітям через призму конкретно-прикладного значення: піском граються, посипають доріжки; крейдою малюють; сіль вживають у їжу тощо. В розмові з дітьми вихователь повідомляє про те, що всі ті речовини, які є на поверхні землі, корисні і потрібні людям. Пропонує їх ще раз розглянути, пояснює назву (копалини – від слова копають). Обов’язково слід говорити про те, що більшість із них лежить на поверхні – це земні багатства. Частина копалин залягає під землею, їх добувають спеціальними комбайнами, будують для цього шахти, це – підземні багатства. Україна дуже багата на корисні копалини.

У другу половину дня вихователь планує роботу з натуральними зразками та наочно-ілюстративним матеріалом, де пояснює конкретні назви корисних копалин, їх використання в народному господарстві та в побуті. Наводить приклади того, як використовують вугілля, нафта, газ, торф, мінеральна вода тощо. Під час розгляду зразків та ілюстрацій варто виділяти ті якості, властивості та ознаки корисних копалин, які допомагають дітям встановлювати зв’язки між зображеним на картинці і присутнім у реальному житті: вугіллям зігрівають житло та ін.; газом користуються в побуті – готують їжу; торфом оборюють ґрунт на городі, в горщиках з кімнатними рослинами і т.ін.

У разі необхідності вихователь пояснює дітям, наприклад, чим корисна нафта – з неї виробляють зальне для літаків, автомобілів, тракторів тощо. Важливо доповнювати розповіді або судження дітей, викликати живий інтерес їх, формувати дитячу спостережливість, допитливість.

Посилювати інтерес до ознайомлення з корисними копалинами потрібно й тобі, коли діти їдять: вода і сіль – підземні багатства України, без них неможливе наше життя. Доречно пригадати водяні рослини, значення води в житті людини, в житті рослин і тварин. Від чого залежить смак чаю, супу, компоту? Корисні копалини супроводжують нас на кожному кроці, отже, їх необхідно оберігати й економно використовувати.

Розкриття цієї теми передбачає використання технічних засобів навчання – діафільмів «Про воду, пісок, глину», «Про пісок», «Ще раз про глину», «Чорне золото», «Цілющі джерела» та багато інших, які мають бути у фільмотеці дошкільного закладу.

Один-два рази у квартал вихователь планує цільову прогулянку або екскурсію до кар’єрів, у яких видобувають корисні копалини. Екскурсію слід планувати як комплексну. Дидактична основа екскурсій – спостереження за видобуванням корисних копалин. Вона також урізноманітнює, конкретизує уявлення дітей про особливості праці дорослих краю.

Сьогоднішній день України – її державність та незалежність. Отже, тема для розмови з дітьми – прапор, герб, державний гімн України. Перед тим як подати ці відомості, педагог підсумовує все, що діти знають із спорідненої теми – герб і прапор рідного міста.

Пізнання та вивчення природи рідного краю науковці радять починати із спостережень у природі, адже саме вони допоможуть створити цілісну картину довкілля. Спостереження, на думку В.Сухомлинського повинні викликати почуття радості, супроводжуватись короткими, емоційно насиченими розповідями про даний об’єкт звертати увагу красу навколишнього світу, пробуджувати бажання продовжувати спостереження і проводити їх у всі пори року. Перебуваючи у лісі, на лузі, біля водойми, слід пам’ятати, що під кожним кущем, на дереві, землі, у повітрі мешкає безліч живих істот. Можна пройти лукою кілька кроків, голосно погукати у лісі і порушуються звичайним ритм життя їх мешканців. Хтось з них залишився без нірки або злякався і покинув насиджене гніздечко.

Великої шкоди природі завдає надмірний шум. У лісі краще послухати пташиний спів, шерхіт листя, дзюрчання струмка. Адже ці звуки зачаровують, чим і приваблює до себе природа [83, 88].

Щоб прогулянка в природу була приємною і радісною подією треба вміти поводитися з тваринами, рослинами. Дуже чутливі до шуму птахи, вразливі тварини під час розмноження, насиджування, навчання дитинчат.

Є рослини, в яких ягоди, клубні, листя або насіння отруйні. Отже, найперше правило – не чіпати незнайомі рослини. Після збирання гербарію чи лікарських рослин, слід помити руки. Обережність не завадить і в поводженні з водою. Для вмивання користуються тільки чистою джерельною водою. Вода має бути прозорою, без запаху. Доцільно проводити прогулянки в одні й ті самі місця в різні пори року. Це значно полегшить дітям спостереження за сезонними змінами у природі.

До збирання природного матеріалу слід заздалегідь підготуватися. Наприклад, збираючись на прогулянку до річки, можна взяти сачок для виловлювання водяних жуків чи плаваючих рослин, прозорий посуд для них. Уважно роздивившись мешканців річки, обов’язково випускаємо їх у воду.

Напередодні прогулянки дітям треба повідомити, куди підуть, що будуть робити. Після прибуття на місце увагу дітей слід зосередити на особливостях пейзажу, допомогти відчути красу літнього лісу з його буйною зеленню, різнобарвним килимом лісових трав, дзвінкоголосим хором птахів.

Дошкільники ставлять безліч запитань. Пояснювати слід лише те, що дитина не здатна зрозуміти сама. Пояснення має бути коротким, говорити треба тільки про те, що дитина безпосередньо сприймає. Для знайомства дитини з новими, невідомими їй об’єктами, проводять цілеспрямовані спостереження. Кількість об’єктів не повинна бути великою. У старших дошкільників їх кількість може обмежуватись – трьома – чотирма. Увагу об’єктів можна привернути запитаннями. Емоційне сприймання об’єкта чи явища природи підсилить поетичне слово. Дорослий може розповісти невеликого віршика, заспівати пісню, загадати загадку.

Старшим дошкільникам, які вже мають конкретні уявлення про об’єкти природи, пропонують дидактичні ігри на порівняння предметів і впізнаванні їх за частинами. До них належить, наприклад, гра «Впізнай, з якого дерева листочок». Складнішими є словесні дидактичні ігри, які вимагають від дитини знань про деякі ознаки рослин, тварин, уміння розповісти про них. Це ігри типу «Квітковий магазин», «Овочевий магазин», «Упізнай предмет за описом», «Коли це буває».

Майже щодня ми бачимо одні і ті самі об’єкти природи. Тому доцільно спрямувати увагу дитини на довготривалі спостереження за розвитком рослин, їх змінами в різні пори року, поведінкою птахів. Завдяки цим спостереженням дитина вчиться помічати зміни в природі, в неї розвивається увага, інтерес до навколишнього світу. Серед розмаїття явищ та об’єктів природи слід відбирати типові для найближчого природного оточення.

Дуже важливо, щоб у дитини при зустрічі з новим об’єктом виникали позитивні емоційні переживання, які б закарбувалися у пам’яті. Для цього використовують сюрпризні моменти. Гуляючи по парку, загадайте їм загадку про дерево чи квітку і запропонуйте знайти відгадку серед рослин. У загадці повинні бути найяскравіші ознаки зовнішнього вигляду рослин. Наприклад, про берізку («Стоять сестрички: платтячка білі, шапочки зелені») або кульбабу («Росла кулька біла, вітер подув і кулька полетіла»). Відшукавши потрібну рослину, запропонуйте дитині показати «платтячко», про яке йшлося в загадці, порівняйте його з «платтячком» інших дерев. Знайдіть в берізки інші естетичні якості. Розкажіть про значення рослини для природи та людей. Після цього слід розглянути берізку на картинках, прочитати вірші про неї, намалювати.

Потреба використання ілюстративного матеріалу під час ознайомлення дошкільників з природою зумовлюється особливою привабливістю ілюстративного матеріалу для дошкільників і характером їх образного мислення. Розглядання картин, ілюстрацій у роботі з дошкільниками допомагає вирішувати різноманітні завдання, в першу чергу уточнювати, закріплювати знання про природні об’єкти, збагачувати їх.

Розгляданню ілюстративного матеріалу належить значна роль у збагаченні існуючих у дітей вражень про об’єкти природи. Тварини на ілюстраціях подаються у природному оточенні, що дозволяє показати дітям зв’язки тварин щ умовами середовища.

Ілюстративний матеріал є засобом формування уявлень про природні об’єкти у тих випадках, коли не можна показати їх дітям у реальному вигляді. Наприклад, свійських тварин за умов великого індустріального міста.

Важливе значення має ілюстративний матеріал у вихованні естетичних почуттів, формуванні гуманного дбайливого ставлення до рідної природи.

Для ознайомлення дошкільників з природою створені предметні і сюжетні картини. Широко використовуються серії картин С.Веретенникової «свійські тварини», «Птахи», «Трав’янисті рослини», О.Соловйової «Чотири пори року», «Дикі звірі». В Україні видавництвом «Мистецтво» видано серії картин «Дикі тварини» (автор З.Плохій), «Дошкільникам про ліс, луг, водойми», «дошкільникам про природу» (автор Н.Яришева).

Під час ознайомлення дошкільників з природою рідного краю слід використовувати технічні засоби навчання. Демонстрування кінофільмів, діафільмів та інших технічних засобів навчання є одним із джерел інформації, яке наділене великою силою емоційного впливу, здатне викликати співпереживання, співучасть, збагачуючи водночас знаннями, здійснюючи вплив на моральний та естетичний розвиток особистості.

Для ознайомлення дошкільників з природою, створено значну кількість діафільмів. Діафільми, що знайомлять з життям тварин: «Дикі тварини», «Птахи наших лісів», «Звірі наших лісів» та інші. Діафільми, що знайомлять з життям рослин: «Незвичайні рослини», «Лікарські рослини». Діафільми, що знайомлять з працею людей у природі. Демонстрування діафільмів використовується на заняттях і у повсякденному житті. Вони дають змогу розширити знання дітей, вивести за межі того, що діти бачать у найближчому оточенні. До перегляду діафільму проводиться попередня робота: спостереження, читання книжок, пов’язаних із змістом діафільму. Безпосередньо перед показом діафільму з дітьми проводять вступну бесіду, спрямовану на постановку завдання, на що треба звернути увагу під час перегляду.

Робота з дітьми після перегляду може проводитися у різних формах: бесіда, малювання на тему переглянутого діафільму тощо.

Значне місце під час ознайомлення дошкільників з природою відводиться діапозитивам. Вони мають ряд цінних переваг перед картинами і діафільмами:

  • Діапозитиви не зв’язані системою кадрів. Це дає змогу вихователю відібрати тільки ту кількість кадрів, які відповідають дидактичним завданням, віку дітей, логіці матеріалу, що вивчається.

  • Діапозитив, особливо кольоровий, має кращу якість зображення: воно яскраве, соковите, наповнене світлом.

  • Цінна особливість діапозитивів – це можливість відображення в них природи рідного краю. Сприймання знайомого викликає у дітей зацікавленість, радість, що важливо для виховання любові до рідного краю.

  • Важливе значення маєте, що діапозитиви можна зробити авторським шляхом. Діапозитиви, виготовлені на місцевому матеріалі, мають переваги над серійними. У дитячому садку слід створити фонд діапозитивів, знятих на місцевому матеріалі. Це можуть бути найбільш поширені рослини лісу, лук і водойм; цвітіння найбільш розповсюджених дерев і кущів; краєвиди рідних місць у різні пори року; найбільш розповсюджені комахи; свійські тварини, дикі тварини.

Діапозитиви можна використовувати на заняттях і у повсякденному житті. З використанням діапозитивів можна проводити дидактичні ігри. Наприклад, у грі «Відгадай, яка це квітка» вихователь демонструє діапозитиви і пропонує дітям відгадати назви рослин. Для систематизації знань дітей про об’єкти і явища природи доцільно проводити демонстрування діапозитивів і гру «Де що росте», «Коли це буває», де знайомі дітям рослини, картини природи, завдяки діапозитивам, повертають дітей до спогадів про пережиті ними враження і одночасно ставлять перед ними розумові завдання.

Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Цінність праці в природі полягає в тому, що дитина в процесі трудової діяльності взаємодіє з реальними об’єктами природи, а це створює найкращі можливості для формування реалістичних уявлень про об’єкти природи, зв’язки між ними.

Праця в природі є тією діяльністю, в процесі якої оптимально здійснюються всі завдання екологічного виховання; формування знань про найбільш важливі залежності в природі; доступні дошкільникам, ціннісні орієнтації, бажання спілкуватися з природою, засвоєння правил про природокористування і формування перших навичок, що сприяють поліпшенню навколишнього середовища.

Праця об’єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може серед добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Під час догляду за рослинами, тваринами у дітей формуються трудові навички, бажання працювати.

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей і природі: доручення, чергування, колективна праця. Також організовується праця, що зв’язана з доглядом за рослинами, з доглядом за тваринами, з охороною природи.

Для ознайомлення дітей з природою рідного краю широко використовуються дидактичні ігри, які виконують три функції:

  • закріплення знань про природу;

  • діагностика наявних у дітей знань про природу;

  • формування знань про природу.

Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитись лише, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності. Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу. Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть користуватись за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженням.

В ознайомленні з природою використовуються дидактичні ігри з природним матеріалом, з картинками, з іграшками, словесні. У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай з якого дерева листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки.

У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Широко використовуються настільно-друковані ігри «Зоологічне лото», «Квіти» тощо.

Словесні дидактичні ігри проводяться з метою закріплення про певні об’єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв’язки в природі, узагальнювати.

Одним із методів ознайомлення дошкільників з природою рідного краю є словесні методи. К.Ушинський, В.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідача – неодмінне професійне вміння вихователя, вчителя.

Науковці визначають цінність розповіді вихователя. Розповідь цінна:

  • По-перше, оперативністю. Володіючи знаннями про різні явища, об’єкти природи, вихователь може негайно задовольнити дитячу допитливість, сформувати ставлення до об’єктів природи.

  • По-друге, цінність розповіді полягає в тому, що вихователь може використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних ситуаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об’єкта природи.

  • По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об’єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тісний взаємозв’язок між наочністю і словом.

  • По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей ф їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ природи.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумового, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок. Наприклад, після вихідного дня, коли діти отримали нові враження, вихователь спонукає їх до розповідей, сам починає з цікавого випадку, який трапився з ним або який він спостерігав.

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання – різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується виконати. Цінність словесних логічних завдань полягає в тому, що:

  • проблемне запитання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

  • розкриття причинних зв’язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

  • моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних завдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників.

У процесі розв’язання словесних логічних завдань діти стверджуються у знаннях про природокористування ставленні до природи. Словесні логічні завдання використовуються тоді, коли у дітей вже клалися певні знання про об’єкти природи. Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв’язання яких закріплюються знання про природокористування.

Літературні твори сприяють розширенню кола знань дітей про природу, знайомлять з тими явищами, які діти інколи не можуть безпосередньо спостерігати. Природознавча книжка дає багатий матеріал для виховання у дітей пізнавальних інтересів, спостережливості, допитливості.

Письменники знайомлять дітей з природою використовуючи жанри пізнавальної казки і реалістичного оповідання. Під час добору художніх творів про природу для читання їх дітям слід враховувати такі вимоги:

  1. Відомості, які подаються у художньому творі, мають бути правильними, реалістичними.

  2. Зв’язки і залежності повинні розкриватися у доступній дітям формі.

  3. Художні твори для дітей мають бути цікавими, привабливими.

  4. Мова художніх творів має бути виразною, поетичною.

  5. У художніх творах, що використовуються для ознайомлення для ознайомлення дітей з природою, має проводитися ідея розумного, дбайливого ставлення до природи.

Цим вимогам відповідають твори письменників-класиків: К.Ушинського, Л.Толстого. Твори В.Біанкі, написані у жанрі пізнавальної казки («Перше полювання», «Пригоди муравлика», «Лісові хатинки») і у жанрі релігійних оповідань, сприяють формуванню у дітей наукових уявлень про спосіб життя комах, птахів, звірів, їхні зв’язки з умовами існування. Використовуються у дитячому читанні сповнені глибоких почуттів любові до рідної природи твори М.Пришвіна «Золотий луг», «Старий гриб» та ін. Люблять слухати дошкільники твори Є.Чарушина, сповнені теплих, добрих почуттів до тварин. Велику симпатію у дітей викликають його малюнки, якими ілюстровані всі його книжки.

Поряд з прозовими творами, широке використання в ознайомленні з природою знаходять поетичні твори українських поетів Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, Л.Глібова, М.Рильського, П.Тичини та інших.

Дітей знайомлять і з творами сучасних письменників. Серед українських письменників заслуговують на увагу цікаві твори Є.Шморгуна, В.Чухліба. У творі Є.Шморгуна «Зелені сусіди» в цікавій казковій формі подобаються дітям реалістичні відомості про пустирні і придорожні рослини, що сприяє формуванню у дітей правильного ставлення даних. Серед російських письменників слід виділити Н.Павлову. Багато її творів написані у жанрі пізнавальної казки, з захопленням сприймаються дошкільниками. Це казки «Під кущем», «Травка-пуповка» та інші.

Дитяча природознавча література використовуються на заняттях та в повсякденному житті. Найчастіше природознавчу літературу рекомендується читати після спостережень. Невеликі поетичні твори, а також малі форми усної народної творчості часто використовують у процесі спостережень [99].

Слід звернути увагу на використання засобів народної педагогіки, народних природознавчих традицій з метою вдосконалення екологічного виховання дошкільників. Під народними природознавчими традиціями треба розуміти виховний досвід української нації, пов’язані з природою звичаї нашого народу, норми поведінки в природі, що склалися історично і передавалися з покоління в покоління засобами народного календаря, усної народної творчості, через обряди, свята тощо. Багато народних легенд, повір’їв, казок цілком доступні дошкільнятам, особливо, коли в них йдеться про бережне ставлення до живої та неживої природи. Наприклад: «Дідова та бабина дочка», «Про бідного парубка та царівну», «Чудо-груша». Винятково цікавими та корисними є прислів’я та приказки, які вчать, що природа – найважливіша цінність для людини, оскільки вона дає життя. Наприклад: «Земля наша мати всіх годує», «Хліб – батько, вода – мати».

Доцільно використовувати і такі прислів’я та приказки, які забороняють негативні дії у ставленні до природи: «Не брудни криниці, бо схочеш водиці». Запропонувати дітям самим поміркувати: чому споконвіку у нашому народі закладено такі заборони? Як їх можна тлумачити сьогодні? Такі приказки як «Без дощу і трава не росте», «Якщо дощу не буде, то й очерет не виросте» відображена пряма залежність між окремими природними явищами і розвитком рослин. А «Зрубав одне дерево – посади троє», «Посадив дерево – себе прославив, посадив сад – рід прославив» орієнтують на необхідність раціонального природокористування. Використовуються також і такі приказки і прислів’я, які допомагають встановити і зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки між неживою і живою природою. Наприклад, «Зима без снігу – літо без хліба».

Легенди, які можна використовувати, практично пояснюють виникнення місцевих рослин і їх назви (наприклад, легенди про калину, кульбабу, тополю тощо).

Загадки, у яких звеличується природа, звертається увага дітей, на її красу і чарівність. Скажімо, весна – «пробуджує поля», «заквітчує гаї», сонце – «яснокриле» , «життєдайне», ромашки – «сестрички із золотими очима та білими віями».

Широкі можливості у вирішенні проблеми екологічного виховання дає використання в навчальному процесі народних прикмет. Дошкільнята легко й з інтересом засвоюють, що «Перед дощем квіти пахнуть сильніше», «Як закриваються квіти кульбаби, календули – то на дощ», «Ластівки літають високо над землею», «Велика роса влітку» – до ясної погоди та інші.

Невід’ємною складовою комплексу народознавчого екологічного виховання є народні пісні: «Ой, минула вже зима», «Благослови мати». Ігри: «Гуси», «Мак» завжди радо сприймаються дошкільнятами.

Різноманітні методи – наочні, практичні, словесні – можуть застосовуватися під час різноманітних форм організації роботи по ознайомленню дошкільників з природою. Такими формами є заняття, екскурсії як особливий вид занять, цільові і повсякденні прогулянки.

Заняття розглядаються як важлива форма роботи по ознайомленню дошкільників з природою, рідним краєм. Це зумовлено тим, що заняття дають змогу формувати знання у всіх дітей одночасно, у певній послідовності з урахуванням можливостей дітей і природного оточення. Під керівництвом вихователя відповідно до програми у дітей формуються системі знання, розвиваються пізнавальні процеси, здібності, формується правильне ставлення до природи.

Важливою формою роботи по ознайомленню дошкільників з природою рідного краю є екскурсії. Особлива цінність екскурсій у природу як специфічної форми проведення заняття в тому, що на екскурсіях діти знайомлять з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування. Це дає змогу формувати реалістичні уявлення про природу, а також перші елементи матеріалістичного світорозуміння. Екскурсії цінні тим, що на них діти можуть поправлятися у своїх знаннях про природокористування: в лісі ми гості і поводити себе треба чемно, не порушувати спокій тих, хто постійно там живе.

У зв’язку з обмеженою кількістю занять по ознайомленню з природою і потребою найкраще дізнатися про найближче природне оточення села, міста, закарбувати у пам’яті дітей яскраві картини чудової української природи проводяться цільові прогулянки в природу.

Вони інтегруються з пішохідними переходами і можуть поводитися не тільки з пізнавальною, але й пізнавально-практичною метою (збирання грибів, ягід, насіння дикорослих трав для підгодовування пташок тощо). Відмінність цільових прогулянок від повсякденних полягає у тому, що проводяться вони за межами дитячого садка. Цільові прогулянки вносять різноманітність у житті дітей, збагачують їх уявленнями, дозволяють краще пізнати природне середовище місцевості, де вони живуть: річку, ставок, поле, гай і т.д., сформувати правильне ставлення до них [98].

Дитячі садки знаходяться у найрізноманітніших природних умовах, тому визначати тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення дошкільного закладу, а також тих явищ у природі, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей. Наприклад, за наявності лісу поблизу дитячого садка цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за рослинами, що зимували під снігом; пожвавлення птахів; цвітіння глоду, черемхи; за першими комахами тощо. Якщо недалеко протікає струмок або є річка, озеро, водосховище цільові прогулянки навесні можуть містити спостереження за жабами, за рибами, що їх піймали рибалки, за молюсками, появою ряски, розвитком прибережних рослин.

Таким чином, вивчення та аналіз робіт науковців дозволяє визначити, що:

  1. У дошкільній педагогіці визначено завдання ознайомлення дошкільників з рідним краєм. Ознайомлення дітей з рідним краєм здійснюється як комплексне розв’язання пізнавальних, навчальних, виховних та мовленнєвих завдань:

  • розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якомога глибше пізнати свій народ, свої національні корені;

  • формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати свої знання у побуті, власному дитячому житті, запам’ятовувати вірші, прислів’я, приказки;

  • прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов’язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд; виготовляти різні вироби (іграшки, глиняний посуд, витинанки, аплікації тощо).

  1. Серед методів ознайомлення дітей-дошкільників з рідним краєм визначено:

  • організоване спостереження за навколишньою дійсністю, вміло поєднане з читанням художніх творів, слуханням музики, малюванням, розглядом картин;

  • систематичне проведення екскурсій по найвидатнішим місцям рідного краю, відвідування музеїв, виставочних залів;

  • співбесіда із застосуванням методичних прийомів (запитання, порівняння, індивідуальні завдання, звернення до досвіду дітей);

  • безпосередня участь дітей в благоустрої та охороні природи;

  • прилучення дітей до участі в народних традиційних святах;

  • широке використання фольклору в усіх його жанрах (казки, загадки, прислів’я, приказки, міфи, легенди), народної пісенної творчості (колискові, народні пісні і танці, хороводні ігри);

  • ознайомлення дітей з народним декоративно-прикладним мистецтвом, побутом, одягом.

  1. Формами організації дітей у дитячому садку під час ознайомлення дітей з рідним краєм є: всі заходи, які проводяться в межах дитячого садка (бесіди про життя рідного краю, зустрічі з відомими людьми, заняття, ігри, виставки, вікторини, конкурси, свята, дозвілля), а також туристські – всі заходи поза межами дитячого садка (цільові прогулянки, екскурсії, спостереження, походи).

Експериментальному вивченню шляхів формування знань дітей про рідний край буде присвячено наступний розділ роботи.

1   2   3   4   5




Похожие:

Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconУрок «Дніпропетровщина -м ій рідний край»
Дніпропетровщині, в Україні, пробудження національної самосвідомості, формування і розвиток почуття гордості за свій народ, свій...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconПоложення про проведення обласного етапу Всеукраїнського конкурсу „ Мій рідний край моя земля
Всеукраїнського конкурсу „Мій рідний край – моя земля” за напрямами: „Практична природоохоронна робота І екологія”, „Експериментальна...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconУзагальнення матеріалів літературних джерел експедиції «Мій рідний край» Колективна робота краєзнавчого гуртка «Рідний край»
Рушники — це відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи "дерева життя", "берегині",...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconПриміщення прикрашене квітами, вишивками, рушниками. На стінах кілька висловів про рідний край

Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconМетодика формування в учнів географічних знань
Найважливішими завданнями шкільної географії є формування в учнів географічних знань у формі фактів, уявлень, понять, закономірностей,...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconТема: «Екологічна освіта дошкільників»
Мета: Розглянути форми організації еолого-валеологічної діяльності у сучасному дошкільному навчальному закладі. Виокремити методи...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconМетодичні рекомендації щодо проведення у 2013/2014 навчальному році дня знань та першого уроку у загальноосвітніх школах Ульяновського району
«Кіровоградщина – мій рідний край, колиска слова і зерна»: Методичні рекомендації щодо проведення Дня Знань і Першого уроку в 2013...
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconПоложення про проведення обласного конкурсу „Мій рідний край моя земля І. Загальні положення
Наказ Головного управління освіти І науки Полтавської обласної державної адміністрації
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconПоложення про проведення обласного конкурсу "Мій рідний край моя Земля" (додається). Положення про проведення обласного конкурсу "До чистих джерел" (додається)
Про затвердження положень про проведення обласних конкурсів, акцій, походу, фестивалю еколого-натуралістичного напрямку
Шляхи формування знань старших дошкільників про рідний край iconУправління освіти виконкому Новомосковської міської ради Дошкільний навчальний заклад №10 «Дюймовочка» Семінар-тренінг «Формування креативного мислення дошкільників засобами інноваційних технологій. Розвиток креативних здібностей педагогів.»
Тема семінару-тренінгу: «Формування креативного мислення дошкільників засобами інноваційних технологій. Розвиток креативних здібностей...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы