Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики icon

Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики

НазваниеВідділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики
страница5/14
Дата конвертации13.09.2013
Размер2.39 Mb.
ТипДокументы
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14
1. /13.09.2012/Dovidnyk_Shenderovskiy.pdf
2. /13.09.2012/Infrm_Analit_Zvit_2012.pdf
3. /13.09.2012/Kontr_zavd_2010[1]2.pdf
4. /13.09.2012/Kontr_zavd_2012_I.pdf
5. /13.09.2012/Kontr_zavd_2012_II.pdf
6. /13.09.2012/Tezi_NDR_2010_Part_1-32.pdf
7. /13.09.2012/Tezy_nr_2011(s)2.pdf
8. /13.09.2012/kontr_zavd_2011_CH_1_21.pdf
9. /13.09.2012/kontr_zavd_2011_CH_2_23.pdf
10. /13.09.2012/spravochnik.pdf
11. /13.09.2012/zbirnyk-seminaru-litnih-shkil-2012.pdf
12. /13.09.2012/Положения 2012-2013/Сокровища родного языка.doc
13. /13.09.2012/Положения 2012-2013/Шаг в науку.doc
14. /13.09.2012/Положения 2012-2013/Юный исследователь.doc
15. /13.09.2012/Положения 2012-2013/исследовательский старт.doc
16. /13.09.2012/Положения 2012-2013/я - исследователь.doc
17. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/F_M.pdf
18. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/Fill_M.pdf
19. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/IG.pdf
20. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/N_T.pdf
21. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/OT_P.pdf
22. /13.09.2012/Тезисы работ 2006/X_B.pdf
23. /13.09.2012/график конкурсов научно-исследовательских.doc
24. /13.09.2012/о проведении МАН.doc
25. /13.09.2012/тезисы работ 2007/FM.doc
26. /13.09.2012/тезисы работ 2007/Fil.doc
27. /13.09.2012/тезисы работ 2007/HB.doc
28. /13.09.2012/тезисы работ 2007/IG.doc
29. /13.09.2012/тезисы работ 2007/OT.doc
О проведении районного этапа Крымского республиканского конкурса исследовательских работ учащихся-членов ман «Сокровища родного языка» в 2012/2013 учебном году
Положение о проведении районного этапа Крымского республиканского конкурса исследовательских работ и проектов учащихся среднего школьного возраста
Положение о проведении районного этапа республиканского конкурса
Положение о проведении районного этапа республиканского конкурса
Положение о проведении районного этапа Крымского конкурса исследовательских работ и проектов учащихся младшего школьного возраста
График проведения районных конкурсных программ в 2012/2013 учебном году (научно-исследовательское направление)
Состав жюри
Фізико-математичне та економічне відділення Секція астрономії
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики
Хіміко-біологічне наукове відділення Секція хімії
Історико-географічне наукове відділення Секція права
Відділення обчислювальної техніки та програмування Секція системного програмування та заходів інформаційної безпеки

Прикметники на позначення кольору у поезіях

М.С.Вінграновського та П.І.Розвозчика


Тема роботи "Прикметники на позначення кольору в поезіях М.С. Вінграновського та П.І. Розвозчика" дає можливість показати різноманітність прикметникового складу мови в творах української літератури та різне стилістичне їх навантаження.

Mета роботи — детально дослідити застосування кольорового спектра в мові художніх творів, кольорову характеристику персонажів, пейзажів, почуттів, образів.

Актуальність роботи полягає в дослідженні використання кольорового спектра прикметникового складу мови художніх творів, оскільки в мовознавчій науці питання щодо використання прикметників на позначення кольору, їх стилістичної ролі та функціонування в творах художньої літератури немає.

Новизна роботи — у поєднанні стилістичного та семантико-структурного аналізу прикметників на позначення кольору та асоціативного підґрунтя в поезіях М. Вінграновського та П. Розвозчика.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її можна використовувати:

  • під час вивчення теми „Прикметник як частина мови”;

  • в процесі вивчення системи кольороназв в українській мові;

  • досліджуючи художні образи поезій М. Вінграновського та П. Розвозчика.



Соколова Анна Сергіївна

учениця 11 класу багатопрофільного ліцею № 62 м. Запоріжжя


Переносне вживання граматичних форм способу дієслова

(на матеріалі творчості Валерія Шевчука)


Мета роботи : здійснити системний аналіз переносного вживання форм способу дієслова у творчості Валерія Шевчука.

Новизна роботи полягає у тому, що вперше на матеріалі творчості В.Шевчука проаналізовано способову співвіднесеність дієслів. Це дало змогу створити зіставне дослідження способової структури дієслів сучасної української мови, яке може бути використано при вивченні морфології сучасной української мови і дасть змогу сягнути функціональні можливості кожного із способів дієслова.

Актуальність наукової роботи: проблема вживання одного способу в значенні іншого мало вивчена. Розв’язання цього питання ускладнюється тим, що недостатньо досліджено зміст і морфологічні засоби вираження кожного з трьох дієслівних способів.

Для досягнення мети необхідно виконати такі завдання:

1. Визначити семантичну відмінність між способовими формами дієслів.

2. Окреслити межі переходу одного способу у інший.

3. Встановити граматичне вираження способових дієслів.

4. З’ясувати основні стилістичні можливості способових форм дієслів.

Об’єктом дослідження є дієслівні форми, вжиті в творах Валерія Шевчука. Предмет дослідження – переносно вживані способові форми дієслів.

Висновки:

У роботі здійснено системний аналіз переносного вживання форм способу дієслів, вжитих у творчості Валерія Шевчука.

Семантична відмінність між відповідними формами дієслів полягає зокрема у відношенні способів дієслова до таких семантичних ознак: імперативність ( вираження спонукання), гіпотетичність( припущення), реальність. У мові белетристики форми од­ного способу можуть вживатися переносно, у значенні іншого, для передачі різних експресивно-стилістичних відтінків, що значно роз­ширює семантико-стилістичні можливості художнього мовлення.

Матеріал мовотворчості Валерія Шевчука дає підстави для вивчення функціонально-семантичних можливостей способових форм дієслова в умовах художнього контексту.


Таргонська Оксана Григорівна

учениця 11 класу Здолбунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. № 3 Рівненської області


Метафора в романі Уласа Самчука «Марія»


Нині відбувається інтенсивний процес повернення в Україну літературної спадщини Уласа Самчука.

Якщо літературознавство за 10 останніх років зробило значний крок у напрямку розгляду творчості Уласа Самчука, виходячи із суто мистецьких критеріїв, то мовознавчі дослідження спадщини письменника практично відсутні.

Це стосується і роману Уласа Самчука «Марія», який знаходиться в числі лідерів за кількістю видань творів письменника в Україні.

Поряд з глибиною, значимістю задуму, філігранною відточеністю форми індивідуалізуючими у творчій манері письменника виступають й інші фактори – фонетичні, лексичні, синтаксичні.

Барвистість мови роману виявляється значною мірою у широкому вживанні метафор.

Виявлено та розмежовано метафори щодо семантики, морфологічних особливостей і структури.

Зроблена спроба уникнути інтерференції при аналізі трьох основних аспектів, хоча зробити «чистий» аналіз, розмежовуючи семантику, морфологію та структуру метафори неможливо.

При дослідженні іменникових, прикметникових та дієслівних метафор виявилось, що кількість дієслівних значно переважає.

Стилістичний прийом персоніфікації здебільшого виражається дієслівними метафорами.

Більш поширеною є проста метафора, на відміну від розгорнутої.

Метафори у романі допомагають автору майстерно передати настрої, переживання героїв, характер подій через оживлення (олюднення) природи та неживих предметів чи явищ (уособлення), зачудувати довершеною мовною формою, що вражає красою і силою художнього слова.


Тесленко Володимир Миколайович

учень 11 класу Борзнянської гімназії імені Пантелеймона Куліша Чернігівської області


Функціонування діалектизмів Борзнянщини в українському мовному просторі


Розділ мовознавства, що вивчає діалектну мову, її просторову варіативність і територіальну диференціацію, історію формування мовно-територіальних утворень і окремих мовних явищ, співвідношення та взаємодію з іншими формами існування мови етносу – літературною, просторіччям, соціальними діалектами, називається діалектологією.

Діалектизми поділяються на акцентуаційні, фонетичні, словотвірні, граматичні, лексичні, семантичні, фразеологічні.

Північне (поліське) наріччя включає в себе три говори: східнополіський (лівобережнополіський), середньополіський (правобережнополіський) і західнополіський (волинсько-поліський).

Борзнянські діалектизми належать до архаїчного діалекту північного наріччя – східнополіського (лівобережнополіського) говору.

Сукупність відмінностей у фонетиці та лексиці дозволяють виділити західний та східний говори в межах Борзнянського району.

Велика кількість місцевих варіантів окремих назв змушує замислитися над доцільністю вживання старої лексеми та перспективою поповнення синонімічного ряду борзнянськими видозмінами.

Семантичні діалектизми мають однаковий морфологічний склад із літературними словами, відрізняючись від них значенням.

Твердження про давність діалектизмів Борзнянського району є незаперечним фактом.

Мовці активно використовуватимуть народні говори у своєму мовленні.

Допоки житимуть українські діалекти – житиме Україна.


Федак Олена Андріївна

учениця 11 класу Херсонського Академічного ліцею при Херсонському державному університеті


Образно-тропеїчні засоби у творах І. Коваленка


Актуальність роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджуються образно-трохеїчні засоби та їх стилістичні функції на матеріалі віршів І. Коваленка.

Об’єктом дослідження є твори І. Коваленка.

Предмет дослідження – образно-тропеїчні засоби та їх стилістичні функції у ліричних збірках поета.

Мета роботи – здійснити стилістичний аналіз поезій І.Коваленка на основі класифікації образно-тропеїчних засобів і довести оригінальність ідіостилю письменника.

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

- зробити інвентаризацію зібраних матеріалів;

- опрацювати наукову лінгвістичну літературу;

- здійснити класифікацію образно-тропеїчних засобів за семантичним принципом;

- з'ясувати стилістичні функції метафор, епітетів і порівнянь.

Основним методом є – теоретичний, - аналіз лінгвістичної, літературознавчої літератури, що став провідним для розв’язання поставлених завдань.

Наукова новизна праці полягає у зібранні та описі засобів образності у збірках І.Коваленка "Недокошений луг", "Джерело", "Перлини".

Практична цінність роботи вбачається в тому, що зібрані й проаналізовані у ній матеріали можуть бути використані під час аналізу віршів на уроках української мови і літератури в загальноосвітній школі чи ліцеї, на факультативних заняттях і засіданнях мовного та літературного гуртків.

Для стилю поета притаманні схвильованість, емоційність, реалістична образність, уміння задушевно вести розмову з читачем.

Здійснено аналітичний огляд праць, присвячених образно-тропеїчним та лінгвістичним засобам поетичного твору. Тропи у поетичному доробку письменника посідають чільне місце. До основних, найбільш уживаних, можуть бути віднесені такі тропи, як епітет, метафора, метонімія, порівняння.

У роботі було визначено стилістичні функції епітетів, метафор та порівнянь у поезіях
І. Коваленка, обґрунтовано розрізнення типів досліджуваних фігур, їх роль у поетичному ідіостилі письменника.

І.Коваленко з тих митців, що любить епітет, навантажуючи його художньо-естетичними функціями. Серед епітетів розрізняємо зображувальні, оціночні, індивідуально-авторські, постійні, які надають краси поетичному слову, ознаки, руху. Зі стилістичного боку він надає перевагу простим метафорам та зустрічаються поширені метафори. Іван Коваленко широко використовує метонімічні епітети та персоніфікації і метонімію, і досить рідко зустрічаються метонімічні порівняння.

Цікаво використані порівняння у творчому доробку митця. Найбільш поширені порівняння І.Коваленка творяться за допомогою сполучних слів як, мов, паче (неначе). При цьому вони бувають і прості, і розгорнені.

Епітет, метафора, порівняння у творах І. Коваленка виконують певні функції: оцінну, експресивно-емоційну, образотворчу, номінативну, художньо-виражальну, експресивну, прикрашання мови, зображувальну тощо, показуючи тим самим образне багатство мови письменника.

Дослідження лексичних особливостей віршів І.Коваленка різних років дозволяє стверджувати, що він широко використовує стилістично-нейтральну, немарковану лексику, рідко-марковані слова вузького стилістичного призначення. Зустрічаються слова як з конкретним, так і з абстрактним значенням, Особливу групу слів становлять оригінальні словотвори.


Федотовських Юлія Сергіївна

учениця 11 класу гімназії № 11 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області


Музична лексика як засіб увиразнення поетичного слова Марії Дружко


  1. У роботі досліджено музичну лексику як засіб увиразнення поетичного слова молодої Дніпропетровської письменниці, члена Національної Спілки письменників України Марії Дружко.

  2. Простежено використання музичних конструкцій як стилістичного і стилетворчого засобу.

  3. Встановлено авторську манеру використання подібних номенів, позицію автора щодо введення їх у текст поезій.

  4. У процесі досліджень здійснено структурно-семантичний розподіл і подальший функціональний аналіз музичних лексем.

  5. У роботі описано такі лексико-семантичні групи музичних назв:

  • назви музичних інструментів (скрипка, віолончель, кобза, фортепіано, орган);

  • назви музичних відтінків (Fresko (свіжо), Dolce (ніжно), Sherzando (жартівливо);

  • назви музичних термінів, об’єднаних темою “манера звучання” (тембр, сопрано, унісон);

  • назва видів, жанрів музики та окремих музичних творів (соната, симфонія, фуга);

  • група термінів на позначення системи звуків (лад, мажор, октава, акорд);

  • інші терміни в теорії музики (нота, диригент).

  1. Для аналізу матеріалу використано сучасну методику досліджень (вибірковий, описовий та структурний методи мовознавства).

  2. Згідно результатів дослідження зроблено висновки, що музична лексика у поетиці Марії Дружко вживається найчастіше не в номінативному значенні, у поезії вона часто зазнає метафоризації. Більшість музичних термінів перейшла із загальновживаної лексики внаслідок метафоричного переосмислення за подібністю форми, розміру, звучання, способу виконання.



Черкас Мар’яна Миколаївна

учениця 11 класу Заліщицької державної гімназії Тернопільської області


Шкільний сленг Заліщанщини


Мова – динамічна система, яка постійно живе і розвивається . Про це свідчить існування різноманітних шарів лексики рідної мови. Вона, як найрухливіша складова частина мовної системи, тісно пов’язана із суспільно-історичним розвитком народу. Сленг доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення .

Актуальність роботи полягає в тому, що вона демонструє невичерпні багатства нашої рідної мови; дає чітку класифікацію молодіжного сленгу Заліщанщини.

Наукова новизна: в роботі вперше систематизовано сленгову лексику, яку використовує у своєму мовленні молодь Заліщанщини, а також здійснено гендерний аналіз сленгу.

Об’єктом дослідження є молодіжний сленг українців.

Предметом – виявлення та аналіз сленгової лексики, яку вживає у своєму мовленні молодь Заліщанського краю.

Метою наукової роботи є дослідити вживання сленгових слів.

Завдання:

  • виявити у мовленні молоді Заліщанщини сленгові слова;

  • з’ясувати соціально-психологічні механізми розвитку молодіжного сленгу;

  • зробити класифікацію цих слів за значенням і стилістичним забарвленням;

  • визначити, яка група лексико-семантичного поля засвідчена в мовленні молоді найчастіше;

  • з’ясувати стилістичну функцію сленгу;

  • з’ясувати гендерний рівень молодіжного сленгу Заліщанщини.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що до роботи додається короткий (неповний) словник молодіжного сленгу Заліщицького краю, який можуть у своїй роботі використовувати викладачі як ілюстративний матеріал до курсу лексикології на уроках та факультативних заняттях, а батькам і вчителям він полегшить спілкування з дітьми і роботу щодо коригування їхнього мовлення.

Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У 1 розділі “Класифікація молодіжного сленгу Заліщанщини, механізми його розвитку” визначені деякі соціально-психологічні механізми розвитку молодіжного сленгу, а саме:

  • безсвідоме входження особи в мовленнєве середовище певного колективу;

  • результат самопізнання особистості та її самовизначення в суспільстві;

  • мовний відбиток сприйняття та оцінки зовнішнього світу особистості.

У II розділі досліджено гендерний рівень молодіжного сленгу Заліщанщини. Використання сленгової лексики у мовленні молоді Заліщицького краю відіграє певну роль: дозволяє самовиразитись, бути сучасним, “не таким як усі”. Порівнюючи мовлення сучасних дівчат і хлопців щодо використання сленгової лексики, можна сказати, що розходження в чоловічій і жіночій мові не настільки значні, не завжди виявляють себе в мовному акті й у цілому не свідчать, що є визначальним чинником комунікації.

На прикладі стилістично-забарвленого мовлення молоді Заліщанщини, у цій дослідницькій роботі з’ясовано, що загальмолодіжний сленг характеризує мову певного покоління, і за своєю природою є підвладною швидкоплинній молоді лексичною схемою.


Янчук Юлія Олександрівна

учениця 11 класу Житомирської міської гуманітарної гімназії № 23


Українські та англійські прислів‘я і приказки (лінгвокультурологічний аспект)


Курс України на євроінтеграцію, актуальність порівняльного вивчення особливостей світобачення і світорозуміння українського та англійського народів, недостатнє розкриття порушеної проблеми в науковій літературі – причини написання наукової роботи.

“Українські та англійські прислів’я і приказки (лінгвокультурологічний аспект)” – тема дослідження.

Українські та англійські паремії, в яких відбилась духовна культура народу – об’єкт роботи.

Образна система українських та англійських прислів’їв, приказок, граматичні форми і способи вираження в них узагальненого значення – предмет дослідження.

Встановлення лінгвопоетичних особливостей на основі порівняльного аналізу паремій української та англійської мов – мета роботи.

Розгляд взаємозв’язку культурних і мовних моделей світу в українських та англійських прислів’ях і приказках.

Згрупування паремій за духовно-ціннісною орієнтацією: ставлення до людини, життя, знань, рідної землі, внутрішньої культури людини, мови та природи.

Аналіз та схематичне зображення механізму творення словесного образу в прислів’ях і приказках на основі стрижневого слова.

З’ясування спільного і відмінного в образній системі українських та англійських прислів’їв, приказок.

Метафоричність, антонімічні конструкції, антитеза, порівняльні синтаксичні конструкції, каламбур, перехід однієї частини мови в іншу, риторичний оклик, милозвучність, лексичні повтори, рима - граматичні ресурси образності прислів’їв та приказок.

Описовий метод, лінгвопоетичний, лінгвостилістичний та порівняльний аналізи – методи, використані для реалізації мети і поставлених завдань.


Секція української літератури


Баранова Катерина Валеріївна

учениця 10 класу Кіровської багатопрофільної гімназії Луганської області


Розстріляне відродження української літератури: доля батьків та дітей (на прикладі Миколи Кіндратовича і Марка Миколайовича Вороних)


  1. У роботі зроблено спробу створення цілісної картини трагічної долі представників літературної генерації України 20 – 30-х років ХХ століття та їх родин в умовах сталінського терору з тим, щоб повернути світові їх втрачені імена і показати справжню суть тогочасної радянської системи.

  2. На прикладі життя та трагічної загибелі представників покоління «розстріляного відродження» показано, що саме є справжнім патріотизмом, вірністю ідеалам та відданістю однодумцям.

  3. Через висвітлення життєвих шляхів Миколи та Марка Вороних показано умови життя людей, стан душі пересічного громадянина, настрої, почуття, переживання наших співвітчизників на тлі історичної доби.

  4. Проаналізовано творчий доробок Марка та Миколи Вороного, тим самим зроблено внесок до повернення їх надбань в скарбницю української літератури.

  5. Крізь несправедливе ув’язнення, наслідком якого стала трагічна загибель батька й сина Вороних, висвітлено насильницьке знищення радянською системою цілого покоління.

  6. Розкрито спільність життєвого, творчого шляхів, загибелі Миколи й Марка Вороних, і тим самим на їх прикладі показано взаємозв’язок доль батьків та дітей покоління «розстріляного відродження».

  7. Зазначено, що дослідження й правдиве висвітлення долі представників покоління «розстріляного відродження» є попередження для наступних поколінь, бо тільки знання минулого допоможе нам уникнути таких помилок у майбутньому, ставати справжніми людьми і пишатися тим, що ми українці.



Бендюк Марія Миколаївна

учениця 11 класу Дерманського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І ст. – гімназія» Здолбунівського району Рівненської області


Проблема занепаду українського села початку ХХ століття

у романі Уласа Самчука «Марія»


Огляд та аналіз більшості публікацій, присвячених творчості У. Самчука, дають вагомі підстави говорити про недостатню увагу дослідників до проблеми знищення українського села початку ХХ століття за романом У. Самчука “Марія”, це і зумовлює актуальність дослідження.

Мета роботи – дослідити художньо-естетичну вартісність роману “Марія” У. Самчука.

Основні завдання:

  • проаналізувати роман “Марія” а аспекті зображення тогочасного села;

  • розкрити еволюцію характерів персонажів, пов’язану зі змінами у суспільному житті українського села початку минулого століття.

Традиційна для української літератури тема українського села знаходить в У. Самчука оригінальне художнє тлумачення. Новаторство письменника в цьому плані виявляється у вірності митця традиційному розумінню гуманізму: готовність співчувати тому, хто цього співчуття потребує, намагання стати на захист того, кому цей захист потрібен.

Усе багатогранне життя села – його буденні господарські клопоти, радощі і біди, релігійність, високі засади народної моралі, різносторонній внутрішній світ – письменник намагається втілити в образі свого улюбленого героя.

Внутрішній світ його роману – то жива реальна стихія українського села початку ХХ століття: цільні неповторні характери селян, їхні свята і будні, а ще – час, позначений подіями, які трапляються раз на століття чи кілька століть.

Ми бачимо, що, з одного боку, революція, громадянська війна відійшли в минуле, стали історією, а з іншого – посіяний ними розбрат знаходить грунт у суспільстві повоєнного часу. Власне, динаміку подій в українському селі завершує епоха колективізації, неминучим наслідком якої став Голодомор.

У. Самчук реалістично творить хроніку руйнації роду і народу шляхом знищення селянина-власника, знищення українського села, основи національного духу і ментальності, без яких немислима Україна.


Берднікова Анастасія Аркадіївна

учениця 10 класу Старокримського навчально-виховного комплексу № 1 «Школа-гімназія» Кіровського району АР Крим


Екзистенційні мотиви ранньої поезії Лесі Українки


Творчість Лесі Українки протягом століття приваблює читачів та дослідників талановитим художнім світом, сповненим естетичної довершеності і таїни.

Об’єкт цього дослідження - поетична спадщина Лесі Українки.

У роботі розглядається становлення екзистенційного пафосу в ранній творчості поетеси, сізіфівський девіз Лесі Українки «Соntra spem spero!», роль екзистенційного мотиву надії без надії у подальшій творчості та житті авторки, яка шляхом синтезу літератури та філософії показала суть складних світових процесів.

У дослідницький роботі комплексним методом проаналізовано екзистенціалізм художнього мислення Лесі Українки. Окремим розділом роботи стало визначення умов становлення екзистенційного пафосу в ранній поезії Лесі Українки, всебічно висвітлено екзистенційну суть поезії «Соntra spem spero!» при застосуванні літературознавчого методу "Сlose-readig".

Для аналізу ранньої творчості Лесі Українки та ролі екзистенційних мотивів були використані праці дослідників та провідних філософів, що вивчали екзистенцію та її проникнення в художнє слово поетеси. У роботі показано, що переважна більшість дослідників схиляється до думки, що екзистенційні мотиви є наскрізними у творчості Лесі Українки і присутні майже в усіх творах.

У збірках Лесі Українки простежується спорідненість життєвої філософії з філософією екзистенціалізму. Вона випередила свій час, вловила новий підхід до буття: попри гостре переживання його трагізму мужньо вибудовувала себе і світ навколо, свято вірила у необхідність боротьби.

Підбиваючи підсумок сказаному вище, можна з упевненістю стверджувати, що екзистенційні мотиви у доробку Лесі Українки є найбільш органічними для самовираження творчого духу поетеси, яка своєю невтомною працею збагатила скарбницю світової літератури.


Волотовська Ганна Сергіївна

учениця 11 класу Житомирського екологічного ліцею № 24


Борис Тен і театр


Дослідження теми є актуальним в контексті проблем сучасного театру і драматургії в Україні. Як ніколи наша культура потребує досліджень творчості таких непересічних постатей перекладачів драматургії, театрознавців, як Борис Тен.

Перекладацька творчість Бориса Тена сприяла розвиткові і збагаченню української літератури, бо творчий переклад засобами своєї мови – це освоєння твору чужого, яке невдовзі стає своїм і дорівнює оригінальному.

Мета дослідження: довести, що Борис Тен не тільки визначний поет-перекладач античності, а й театрознавець, велика роль якого у збагаченні третього літературного роду – драм, драматургії, який своїми перекладами розширив репертуар драматичних театрів України, завдяки якому багато світових опер зазвучали українською мовою.

Дослідження вимагало з’ясування духовних коренів митця, знайомства з архівними матеріалами Житомирського обласного державного архіву та матеріалами Державного архіву-музею літератури та мистецтва України; опрацювання монографій про творчість митця, зустрічей з близькими Бориса Тена, з акторами; навіть виникла необхідність зробити екскурс в історію давньогрецького театру, щоб зрозуміти залюбленість перекладача в античну літературу та театр.

Тема виходить за рамки спогадів, вимагає окремої наукової розвідки, тому і є актуальною; потребує детального аналізу і дослідження через призму таланту перекладача, щоб до 100-ї річниці від дня народження майстра розкрити одну з „білих плям” у його творчій біографії та житті.


Деркач Богдан Леонтійович

учень 11 класу Державного ліцею м. Білої Церкви Київської області


Володимир Дідківський – оригінальна постать

в українському байкарському мистецтві


Єрська Катерина Петрівна

учениця 11 класу Вилківського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. – ліцей» Кілійського району Одеської області


Огляд літературних періодів: вживання авторських образів та висловів в українській літературі


1) Мета роботи – проаналізувати використання крилатих авторських висловів (КАВ) у різних літературних періодах у залежності від жанрів та особистих авторських уподобань, а також довести зв’язок української літератури з класичними зразками.

2) Задачами науково-дослідницької роботи було опрацювати велику кількість літературних джерел, з’ясувати, чи існує зв’язок української літератури з класичними зразками, пояснити його чинники; створити роботу для широкого загалу, але водночас наукову та практичну методом випрацювання широкої наочності та практичної частини.

3) Об’єктом досліджень можна назвати періоди української літератури, тексти українських авторів (доісторична доба – реалізм), крилаті авторські вислови та взаємозв’язок між цими поняттями.

4) У результаті досліджень можна зробити ряд висновків, перший з яких полягає в тому, що розповсюдження крилатих авторських висловів у текстах залежить від трьох обставин:

1. Жанр твору. Історична та релігійна література, твори „легкого” змісту не передбачають вживання крилатих авторських висловів. Художня та філософська література, навпаки, є цікавим матеріалом для аналізу.

2. Особливості стилю, які напрочуд точно співпали з „теорією культурних хвиль” Д.Чижевського, за якою у монументалізмі, реформації та класицизмі відчутна обмеженість у стилістичних прикрасах, до яких відносяться КАВ.

3. Особисті уподобання автора, які часто залежать від політичних поглядів, схильностей до тієї чи іншої тематики або заперечення окремих загальновизнаних істин. Так, на прикладі реалістів встановлено, що використання КАВ у значній мірі залежить від схильностей автора.

Розповсюдженість та відомість КАВ не залежать від відомості автора.

Підтвердженням нерівномірності вживання КАВ є висновки, які докладно викладено у розділах роботи, де визначені основні положення та проблеми, а також розглянуті тексти під кутом зору функціонування в них КАВ.


Іляшович Людмила Михайлівна

учениця 11 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. с. Липче Хустського району Закарпатської області


Внутрішній світ жінки через призму філософського та психологічного осмислення Оксаною Забужко (на основі книжки «Сестро, сестро!»


Робота містить вступ, три розділи: у першому висвітлюється підхід до творчості через феміністичні візії, наступні розділи присвячені ідейно-художній інтерпретації кожного з шести оповідань та повістей, що входять до книжки Оксани Забужко „Сестро, сестро”; висновки, список використаної літератури, додатків, що доповнюють роботу.

Наукова новизна роботи полягає не тільки в тому, що в українській критиці нема матеріалів, в яких була би здійснена спроба інтерпретації книжки „Сестро, сестро” (відомі тільки побіжні статті в періодиці, які торкаються аналізу вибраних творів), а і в тому, що до обраної теми я підходила з огляду на нове прочитання філософських, естетичних, психологічних канонів митця, що в сукупності знайшли своє відображення у творах письменниці.

Кожен наступний твір Оксани Забужко є продовженням попереднього, тому в драмі сестринства, проблематика котрого представлена в книжці „Сестро, сестро”, останньою і найяскравішою історією сумної трилогії сестринства є повість „Казка про калинову сопілку”. Тут сестринство представлено як суперництво. Це історія загнаної у глухий кут, але Богом нагородженої силою духу жінки, котра має вище призначення, ніж вигідне заміжжя, має рідкісний дар провіщення. „Інопланетянка” – один із найзнаковіших творів в історії української прози про жінку-автора, що ігноруючи трансцендентну реальність, обирає право творити, відкидаючи прописні істини. Через образ головної героїні авторка показує зсередини процес формування творчого начала в свідомості людини. Психоаналітична інтерпретація творчості Оксани Забужко дозволяє читати тексти із позиції загальнолюдських вічних проблем.


Кіт Мирослава Юріївна

учениця 11 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 62 м. Львова


Еволюція і художні трансформації образу відьми в творчості українських письменників ХІХ-ХХ ст.


Діахронний аналіз творчості українських письменників ХІХ ст. виявив певну еволюцію образу відьми: від заснованої на фольклорній основі “баби-яги”, уособлення зла у романтиків чи об’єкта сатири й пародії у бурлескно-травестійному напрямі (“теза”) → через олюднення відьми, показу її жертвою упереджень у реалістів (“антитеза”) → до синтезу “тези” і “антитези”, міфології і реальності, у неоромантиків, де відьма – таки людина, але наділена “надлюдськими” можливостями.

Надзвичайна строкатість, неоднорідність письменницьких обдарувань допомагає простежити міру заглиблення в цей дивовижний образ: від переважно поверхового, визначеного “міліцейською” свідомістю героїв із роману братів Капранових, котрі намагаються упізнати відьму суто за зовнішніми ознаками, через психологізм (стик містичного із буденним і конфлікт через їх “нестикування”) у прозі О.Забужко та, частково, В.Шевчука – до магічного реалізму того ж Шевчука, котрий у повісті “Голос трави” акцентує увагу вже не лише на “химерних” колізіях згаданого “нестикування”, а й заглиблюється безпосередньо у природу самого відьомства, розкриває його первісний сенс (відьма – та, що відає) – а відтак і до побутування такого образу відьми у романі М.Булгакова, представника “лінії Гоголя”, що знімає прокляття страху перед нечистою силою. Загалом, образ породжений стихією української культури і несе в собі велетенський творчий потенціал, запорукою якого є українське світовідчуття, сповнене довірою до Природи, а не страхом перед нею, вірою в невичерпні можливості цього образу, берегині Любові і Життя.


Кнюпа Юлія Сергіївна

учениця 11 класу гімназії № 9 імені О.М. Луценка м. Черкас


Інтерпретація символіки поеми-містерії „Великий льох” Тараса Шевченка


Метою цієї наукової роботи є дослідження загальної концепції поеми-містерії „Великий льох”, розтлумачення символічних образів через структурно-інтонаційну організацію тексту.

Окреслена тема зумовлює такі завдання:

  • дослідити специфіку символізму Шевченка в контексті його історіософії на прикладі поеми „Великий льох”;

  • детально проаналізувати зміст поеми-містерії, здійснивши спробу власної інтерпретації символіки поеми;

- дослідити поетику твору, створивши його музично-інтонаційну модель, яка допоможе зрозуміти особливе музичне світосприйняття

Останнім часом з'являється особливо багато нових праць про Т.Шевченка, його твори, зокрема і про "Великий льох". Це пов'язано зі зростанням актуальності теми цих досліджень у контексті сучасної національної, суспільної, загальнолюдської ситуації.

Можливе наукове і практичне застосування результатів пропонованої наукової роботи: використання на уроках української літератури при вивченні творчості Т.Г.Шевченка, у роботі спецкурсу "Творчість Тараса Шевченка ", позакласних або позашкільних заходах, вечорах, конкурсах

Об’єктом дослідження наукової роботи є поема-містерія Тараса Шевченка "Великий льох". Предметом дослідження можна вважати символічний зміст твору.

Зважаючи на предмет дослідження, обрано такі методи: семіотичний, міфологічний, естетико-стильовий, структурно-інтонаційний.

Отже, основною метою цієї наукової роботи є доповнити, розширити, доступно систематизувати наробки попередників, дослідити загальну історіософську концепцію поеми, здійснити спробу власної інтерпретації символіки через структурно - інтонаційну організацію тексту, дослідити поетику твору, створивши власну інтонаційно-музичну модель літературного твору через ритмомелодійний і семантичний способи озвучення тексту.


Коваль Андрій Павлович

учень 11 класу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 286 м. Києва


Розвиток світобачення М.Коцюбинського та основні

проблеми суспільства і людини за його творами


Михайло Коцюбинський – геніальний письменник, творчість якого слугувала розкриттю психологічного стану людини, що зазнала впливу самодержавної ідеології, та висвітленню питань людської свободи, душі та буття людини.

Велику роль у формуванні світогляду Коцюбинського відіграло родинне коло та самоосвіта (захоплення творами європейських філософів та реалістів, а також українським фольклором). Все це простежується ще з років навчання його у Барській школі та Шаргородській бурсі.

В умовах занепаду тогочасного суспільства взірцем світогляду для Коцюбинського як прогресивної людини стає соціалізм. Письменник стає пропагандистом соціалістичних поглядів. У цей період найліпшим шляхом для подолання злиднів, незгоди, голоду митець вважає освіту, науку („Андрій Соловейко або Вченіє світ, а невченіє тьма”). Хибність цієї точки зору він визнає пізніше, коли перейде до модерністських переконань.

Коцюбинський прагнув знайти ту силу, яка могла б врятувати суспільство, і, зрештою, зрозумів, що це є життєва сила самої людини, її особистість та свідомість.

Він один із перших письменників, котрі від тематики національної боротьби перейшли до проблеми повного розкриття потенціалу людської душі. Для нього стало зрозумілим, що національне гноблення – це неусвідомлення людиною своєї суті, духовний занепад.

Письменник осмислює внутрішній світ людини доби індустріалізації („Intermezzo”). Автор говорить про те, що унікальність людини як істоти полягає в тому, що вона безпосередньо і безповоротно впливає на середовище свого існування. І лише там, звідки людина розпочала свою еволюцію, можна знайти втрачені цінності життя.

Митця завжди цікавила психологія людини. Етюд „Цвіт яблуні” став найбільшим успіхом щодо розкриття внутрішнього стану людини. В останніх своїх творах письменник простежує такі два поняття, як „життя” та „існування”. Життя людини – це багатий внутрішній світ, відчуття, моральні принципи. Існування ж проходить за схемою:

НАРОДЖЕННЯ → ДИТИНСТВО → ЮНІСТЬ → ЗРІЛІСТЬ → СТАРІСТЬ → СМЕРТЬ

Коцюбинський покладав великі надії на циклічність розвитку. За його висновком розвиток людини завершується занепадом для того, щоб перейти у нову стадію розвитку.

Імпресіонізм Коцюбинського слід розуміти як притаманний йому особливий стиль творення, що близький до реалістичного напрямку розвитку літератури. Для нього характерне заглиблення у внутрішній світ людини, показ діалектики душі героя, розкриття характеру в процесі руху й змін через внутрішні душевні процеси.


Козачок Ірина Ярославівна

учениця 11 класу Тернопільської класичної гімназії


Проблема і естетика національного в романі В.Шевчука «Тіні зникомі»


Роман "Тіні зникомі" – один із найновіших у доробку В.О. Шевчука. Ця історична хроніка-аналогія є своєрідною вершиною творчості письменника, оскільки в ній сублімоване широке коло тем, проблем, особливостей стилю письменника.

Це роман-хроніка, але має ознаки багатьох жанрів, багато рівнів сприймання. Головна його проблема – пошуки людиною національного коріння. В площині реальній, а також наполовину в ірраціональній, підсвідомій, ведеться героями пошук вітчизни, України. Через призму інтенсивності цього пошуку дістають оцінку автора життя і вчинки всіх героїв роману.

Автор вважає цінним життя людини, якщо воно перейняте любов’ю до України. Тому проблеми національного і духовного в романі поєднуються. Патріотичне автор вважає найвищим виявом духовного, морального, без чого нема гармонійної людини.

В естетиці роману поєднані традиції бароко, усної народної творчості, сучасної модерної літератури. Багато позасюжетних елементів. Подається оригінальна карта тогочасної лівобережної України-Малоросії. В одному зі снів автор подає вербальний символічний портрет гетьмана Мазепи, ідея образу гетьмана проходить виміром духовне-бездуховне.

Наукова новизна роботи в тому, що роман В.Шевчука "Тіні зникомі" вперше став об'єктом комплексного аналізу.

Метою роботи було : дослідити історичну, культурологічну основу роману в зіставленні з історико-публіцистичним твором "Історія русів" ; визначити акутуальність проблеми національної ідентичності, способи її вирішення через жанрово-композиційні особливості та сюжетні колізії; з'ясувати художні особливості проблеми національного.

Теоретичне значення роботи полягає в можливості використання її при вивченні творчості Валерія Шевчука.

В ході роботи досліджено, що Валерій Шевчук, добрий знавець епохи відродження України, свою наукову і художню творчість спрямував на дослідження духовного становлення нації, співставивши історію і ХХ століття, коли виникла загроза повного знищення національної ідентичності українців. В суспільстві запанувало міщанство, кар’єризм, пристосуванство. Занепадала історична пам’ять про славні сторінки історії. Тому своїх героїв автор змушує шукати, відновлювати пам’ять роду і славу кращих синів народу .

Кожна деталь твору служить розкриттю основної проблеми – національної самоідентичності героїв. Для цього автор використовує дуже багато біблійних вкраплень, зокрема ті, де говориться, що кожній істоті Бог дав право бути самою собою. Хто живе за цією правдою, береже національну пам’ять, той успадкує свій дім, свою державу, навіть Боже царство. А хто нехтує національне, життя того перетворюється в примітивне існування.

Роман закликає вивчати і знати історію свого народу. Славні діла пам’ятати, неславні зрозуміти, невинним чи заблуканим простити, все це взяти в душу, щоб збудувати в житті не тільки власний дім, але й дім вітчизни, без якого люди на цій землі – тільки блудні сини.


Колісніченко Ася Миколаївна

учениця 11 класу Херсонського Академічного ліцею при Херсонському державному університеті


Інтертекстуальність роману Юрія Андруховича «Дванадцять обручів»


Українська література кінця XX ст. розвивається в річищі художнього експерименту, в посилених пошуках нового змісту і форми.

Сьогодні зростає науковий інтерес до „ігрової” проблематики, що обумовлено постановою важливого завдання літературознавства – дослідження гри як центру естетики та поетики постмодернізму. Проте, незважаючи на наявність великої кількості досліджень, присвячених аналізу постмодерністської гри на рівнях зображеної події, сюжету, окремих мотивів, композиції твору або як одного із складників творчої поведінки Ю.Андруховича, незмінною є методологічно уразлива ситуація, що примножує спроби пояснення одного невідомого через інше, а саме постмодернізму через художню гру.

Мета роботи полягає в обґрунтуванні інтертекстуальної художньої гри автора та героїв як системотворчої особливості постмодерністської літератури. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

  1. з’ясувати характерні особливості постмодерністської гри з позиції постструктуалістських теоретичних засад;

  2. дослідити природу двох основних форм доцільної авторської гри: на рівні тексту – „гри в смерть Автора” і на рівні художнього світу твору – „гри в бога”;

  3. обґрунтувати значення поняття „інтертекстосвіт” та його застосування Ю. Андруховичем у романі „Дванадцять обручів”;

  4. провести аналіз постмодерністської гри автора та героїв роману.

Об’єктом дослідження є поетика постмодерністського прозового твору. Предметом дослідження є інтертекстосвіт роману „Дванадцять обручів” Юрія Андруховича, який і послужив основним матеріалом для роботи.

У ході дослідження зроблено такі висновки:

Літературно-критична думка характеризує специфіку постмодерністської гри, яка визначається шляхом співвідношення двох методологічних підходів: власне постмодерністського та діалогічного. Такий спосіб дозволив виявити в постмодерністському творі доцільну гру автора та імперсональну гру поза межами задуму творця. В основі дослідження постмодерної поетики містяться головні форми вияву ігрового начала – ігри автора та персонажів.

У роботі розглядалося традиційне розуміння постмодерністського прийому „смерть Автора”, що націлює дослідників на вивчення інтертекстуальних взаємодій, на пошук і розшифрування цитат, алюзій та ремінісценцій, тобто на „зривання масок”. Запропонований розгляд позиції гри в „смерть Автора”, дозволяє розкрити способи текстової реалізації творчої індивідуальності, отже, побачити в „зникненні” Я-творця присутність смислових рівнів. Та існує й інший бік творчої поведінки автора – створення інтертекстосвіту постмодерністського твору – віддзеркалення „гри в бога”. Головна проблема цієї позиції полягає в усвідомленні необхідного самообмеження і пошуках художньої мотивації короткочасного припинення власних ігор.

З погляду ігрової поведінки автора та героїв було зроблено висновок про національну специфіку української постмодерністської прози, яка виявляє себе у спробах „виправити” та міфологізувати офіційну історію України, її видатних людей; автор виявляє постмодерністський зміст у міфах про культурних героїв, основні форми креативних ігор автора – гра в міф / гра з міфом; гра в міф про культурного героя; мовна гра.


Косенко Ксенія Володимирівна

учениця 11 класу спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 17 м. Сум


Феномен міста в поезії 20-30 років ХХ століття


Світова література зламу ХІХ – ХХ століть характеризується посиленим інтересом митців до феномена міста. Не становить винятку й українська література. Поезія 20 – 30-х років ХХ століття, увібравши в себе духовну атмосферу доби, відгукнулася на процеси урбанізації та індустріалізації цілою низкою майстерно розроблених "міських" мотивів.

Так, наприклад, шукання поетом Богданом-Ігорем Антоничем циклічності в людській історії, спроби знайти корені людини в стародавніх цивілізаціях, найбільш близьких до природи, протиставляються сучасній цивілізації, так жорстко і ефективно критикованій в збірці "Ротації". У ній місто-антиприрода, може навіть постприрода, що дійшла до останньої стадії свого розвитку і не має ніякого майбутнього. Євген Маланюк трактував Антоничеве місто як антитезу селу, руйнівний фактор гармонійного світосприйняття, що складалося віками і виробило свої етичні та естетичні норми. З метою змалювати "похмурість і потворність сюрреалістичного міста" Антонич нагнітає образи і картини, враження і пластику, звукову милозвучність і дисонанси урбанізованого світу. Опис "інтер’єру" міста близький до змалювання середньовічних в’язниць з їх відразливими атрибутами і затхлою атмосферою.

У Володимира Сосюри місто "гергоче", загрожує пожерти усіх слабих, однією з його буденних ознак є смерть ("Гергоче місто, і сніг лягає", "Нальотчиця" та інші твори). Урбанізований простір з усіма своїми проблемами, пов’язаними зі збереженням людяності, єдності жителів міст у боротьбі із самостійністю й у прагненні поліпшення життя, - все це знайшло своє емоційно-раціональне осмислення у творах митця, відбилось рядом реакцій: від захоплення "музикою" заліза і кроків натовпу до прагнення повернутися в ідилію спокійного села.

При зосередженні та розкритті осмислення феномена міста у поезії зазначеного періоду встановлено, що кожен з аналізованих творів створив власний індивідуально-авторський міф урбаністичного простору.


Лакей Вікторія Анатоліївна

учениця 11 класу загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15 м. Макіївки Донецької області


Рання лірика М.Вінграновського (стильовий аспект)


У ліриці М. Вінграновського спостерігається наявність ключових образів (серця, шляху, води, мрії, землі та сну) як ціннісних орієнтирів митця, що підкреслює на образному рівні філософічність лірики автора та вказує на патріотизм, емоційність і максималізм ліричного героя.

Для творчого доробку поета характерним є явище трансформації значення ключових образів у залежності від контексту (вода може сприйматися і як конкретна рідина, і як символ змін у майбутньому; шлях у поезії М. Вінграновського виступає і простором, і символом долі тощо).

Стиль ранньої поезії митця характеризується метафоричністю, оскільки мовно-образному мисленню М. Вінграновського властиве одухотворення навколишнього світу. Ранній ліриці митця властиві епітетизаційна орнаментальність мови та багатство лексичного складу, бо вже на початку свого творчого шляху поет прагнув занотувати всі нюанси описуваного ним явища та дібрати для цього максимально виразні слова.

Ранні поезії митця написані літературною мовою, а наявність певної кількості усічених форм дієслів зумовлена передусім прагненням зберегти ритмічну організацію віршів.

Афористичні вислови, численні філософські питання та вибудовування поетичного світу за принципом антитези доводять філософічність лірики митця на мовному рівні.

На формальному рівні лірика М. Вінграновського тяжіє до уникнення версифікаційних експериментів, проте це не зумовлює одноманітності композиційного оформлення віршів, адже поет часто передає складні душевні стани за допомогою антитечних, анафоричних конструкцій і апосіопез.

Отже, аналіз ранньої лірики митця свідчить про наявність стильових домінант на всіх рівнях твору і про самобутність поетичного мислення молодого митця.


Лаюк Мирослав Миколайович

учень 10 класу Косівської школи-гімназії-інтернату Івано-Франківської області


Трагедія Першої світової війни у творчості західноукраїнських прозаїків


Тема Першої світової війни широко відображена у світовій літературі. Західноукраїнські письменники зробили вагомий вклад у її розвиток.

Основною темою творів Марка Черемшини стає “село за війни”. Письменник був пророком і хронологом тої війни, яка принесла стільки горя народу. В. Стефаник – єдиний із великих майстрів соціально-психологічної новели у своїй творчості звернувся до показу трагедії Першої світової війни. Його твори – це пластичність людських характерів, стриманість у виявленні людських почуттів, енергія художнього синтезу, лаконічність і простота висновків, зойк душі українського народу.

Твори М. Матіїва-Мельника – художні документи історії рідного краю у роки Першої світової війни – від її початку до окупації Галичини Польщею.

У творах, які Осип Маковей написав під час війни і в післявоєнний час, він правдиво відобразив тогочасну дійсність і засвідчив щирість вболівання за народні інтереси.

О. Кобилянська шукала свого підходу до зображення картин народного горя, часто вдаючись до такого народного засобу, як сповідь. Вона правдиво змальовувала страждання буковинського селянства, підкреслювала, що війна ворожа народові і руйнує і без того убоге селянство.

Яскравим акцентом через більшість творів українських письменників про Першу світову війну проходить сподівання на кращу долю роз’єднаного кордонами імперій українського народу. Його трагедія, на відміну від інших європейських націй, полягала ще й в тому, що мирне населення потерпало від військ Російської імперії, деякі солдати якої були українцями, і від солдатів австрійської армії, у лавах якої воювали його рідні сини. Тому звучання творів українських митців слова особливо трагічне, вражаюче.


Макогон Катерина Михайлівна

учениця 11 класу навчально-виховного комплексу № 16 м. Кам’янця-Подільського Хмельницької області


Естетична природа слова у психологічних натюрмортах Оксани Забужко


Оксана Забужко – жінка, яка сміливо й безапеляційно задекларувала себе в літературі, філософії, культурі України й зарубіжжя, виявивши власну позицію щодо багатьох мистецьких, суспільних і суто людських проблем.

Жіноча проза – насамперед соціокультурний феномен (а не жанрове визначення), що полягає в створенні жінками-письменницями текстів, котрі мають на меті передати специфічне жіноче світосприйняття і жіночі практики. Отже, об’єктом жіночої прози є, за влучним визначенням Оксани Забужко, «жінка сама по собі».

Найбільш акцентованим твором Забужко є, звичайно, роман «Польові дослідження з українського сексу», який привертає увагу перш за все своєю оригінально-епатажною назвою, що передбачає дещо пікантне зі сфери закритих тем.

Оповідання «Сестро, сестро» – це психологічний натюрморт, заснований на автобіографії свідомості та біографії суспільних реалій, своєю провідною тональністю цілком характерний для української літератури помежів’я 80–90-х років ХХ ст. з її наснаженою критикою вітчизняної тоталітарної історії.

Трагедію ненародженої сестри продовжує трагедія знайденої і за тим втраченої посестри («Дівчатка»). Велике оповідання (або ж невеличка повість) практично позбавлене сюжету й теж написане у формі асоціативної динаміки спогадів-спалахів свідомого «я» Дарки – головного персонажа обох творів збірки.

«Казка про калинову сопілку» є одним із найцікавіших і найбагатших (в образно-ментальному сенсі) творів письменниці.

Химерно-психологічна повість «Я, Мілена» разом із «Казкою про калинову сопілку» належить до найприкметніших Забужкових творів. «Я, Мілена» задумана й написана як особисті, фахові й інтимізовані колізії жінки, яка стає популярною телеведучою.

«Нефантастична повість», за авторським визначенням «Інопланетянка», є справді нефантастичною. Це останні підходи до себе, до себе такої, якою письменниця хотіла бачити себе.


Микитенко Олександра Олександрівна

учениця 11 класу Ніжинської гімназії № 3 Чернігівської області


Ігор Качуровський – представник української діаспори


У роботі всебічно досліджується життєвий і творчий шлях представника української діаспори, талановитого письменника, визначного вченого й поета, теоретика літератури й перекладача, прозаїка й дослідника багатьох чужоземних літератур, продовжувача безсмертних традицій київської школи неокласиків, професора Українського вільного університету в Мюнхені, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, уродженця

м. Ніжина Ігоря Васильовича Качуровського.

Висвітлено маловідомі сторінки його життя і літературної діяльності, дитинство майбутнього поета, вплив батьків і близьких родичів на формування світогляду митця, навчання в Ніжині, виїзд за межі України, навчання в Курському педінституті.

Віднайдено джерела, що містять нову інформацію про перебування родини письменника в м.Ніжині та с.Крутах, зокрема матеріали приватного листування з Ігорем Качуровським та матеріали Фонду Ніжинського архіву, датовані 1923 і 1943 роками.

Поданий огляд поетичних збірок: «Над світлим джерелом», «В далекій гавані», «Пісня про білий парус», «Свічада вічності», «Осінні пізньоцвіти», поема «Село».

Проаналізовано окремі статті І. Качуровського з його нової та малодослідженої книги «Променисті сильвети». Визначено загальні положення розвідок і критичних статей, які є ядром книги й варті уваги.

Дослідження дає можливість відкрити духовні здобутки літераторів, які репресовані й знедолені, опинилися поза межами України, але вистояли в чужорідному оточенні, репрезентуючи наш рідний край, Україну та її культуру у світі, на прикладі життєвого й творчого шляху Ігоря Качуровського.


Орєшкіна Валерія Юріївна

учениця 11 класу Миколаївської гімназії № 2


Літературознавчий дискурс: Михайлина Коцюбинська


Наукове дослідження присвячене вивченню літературознавчого доробку Михайлини Коцюбинської, її публіцистичної спадщини, творчому сьогоденню науковця.

Мета наукової роботи полягає у створенні літературно-громадянського портрета письменниці на прикладі її життєпису та окремих тем творчості.

Завдання дослідження: зібрати й вивчити матеріал про життєвий шлях М. Коцюбинської; створити короткий життєпис письменниці; ознайомитись із творчим доробком літературознавця; визначити й охарактеризувати літературознавчі інтереси й духовні орієнтири вченого в контексті доби; дослідити домінанти дослідницької діяльності, зокрема висвітлення творчості Василя Стуса; окреслити здобутки сьогодення науковця. Об’єкт дослідження – літературна і громадська діяльність Михайлини Коцюбинської, коло її громадянських, наукових і творчих інтересів. Предметом дослідження є вивчення наукової й світоглядної своєрідності літературознавчої діяльності Михайлини Коцюбинської на основі її праць: „Мої обрії”, „Образне слово в літературному творі”, „Література як мистецтво слова”, „Зафіксоване й нетлінне. Роздуми про епістолярну творчість”, „Із книги споминів”, статей Коцюбинської; публікацій про Михайлину Коцюбинську в українській періодиці.

У ході роботи використовувались такі методи: послідовного аналізу, описовий, узагальнення матеріалу, порівняльного аналізу.

Наукова новизна полягає в тому, що це одна з перших спроб створити цілісний літературно-громадянський портрет письменниці, узагальнивши матеріал про її наукову, творчу й громадську діяльність.

Практичне значення роботи полягає у її використанні під час вивчення літературного та історичного процесів другої половини XX століття на уроках та в позакласній роботі в загальноосвітніх школах.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

У „Висновках” викладено основні результати дослідження. Отже, у роботі визначено коло наукових і творчих інтересів Михайлини Коцюбинської, охарактеризовано окремі літературознавчі праці, визначено домінанти дослідницької діяльності науковця, окреслено здобутки сьогодення.


Потась Анжеліка Сергіївна

учениця 11 класу колегіуму «Елінт» м. Запоріжжя


Творчість М.Коцюбинського в контексті європейського імпресіонізму


1. Мета роботи: довести спорідненість імпресіонізму в українській та європейській літературі (у порівнянні творчих здобутків Коцюбинського, Гамсуна, Буніна та Чехова).

2. Завдання: дослідити спільні риси імпресіонізму у Коцюбинського, Гамсуна, Чехова, Буніна та інших європейських імпресіоністів.

3. Наукова гіпотеза: тільки ті твори художньої літератури мають право на існування, які виховують в особистості почуття прекрасного, морально-естетично, духовно впливають на неї. До таких творів належать імпресіоністичні новели та повісті Михайла Коцюбинського, що вплинули на художню досконалість скарбів новітньої української літератури.

4. Актуальність теми полягає в детальному виявленні рис імпресіонізму в творах
М. Коцюбинського які стали зразком втілення імпресіоністичних рис, бо в його новелах і повістях можна прослідкувати особливості європейського імпресіонізму на українському національному ґрунті.

5. Методи дослідження: системно-структурний; порівняльний.

6. Об’єктом дослідження є імпресіоністичні твори Михайла Коцюбинського, роман Гамсуна «Пан», оповідання Буніна «Легке дихання» та п’єса Чехова «Чайка».

7. Предмет дослідження: особливості стилю імпресіоністичних новел М. Коцюбинського.

8. Висновки:

– творчість Михайла Коцюбинського не втратила своєї актуальності, бо талановите щире слово потрібне і нині;

– заглиблюючись у вивчення художніх цінностей новелістики Коцюбинського, маємо змогу поглибити наші знання і збагатити уявлення відносно таких понять, течій, напрямків, як: модернізм, імпресіонізм, символізм;

– психологічна деталь у Коцюбинського не тільки відтворює емоційний стан, а й безпосередньо впливає на світогляд читача;

– у порівнянні з імпресіоністичними творами європейських класиків твори М.Коцюбинського «складають іспит на атестат зрілості» і виводять українську літературу на європейський рівень.


Сасанчин Іванна Іванівна

учениця 11 класу Погорілівського загальноосвітнього навчального закладу Заставнівського району Чернівецької обл.


Іван Долинський – поет-земляк із Канади


Сучасна українська література Канади твориться передусім письменниками – вихідцями з України, які емігрували за кордон у різні часи.

Мета дослідження: вивчити життєвий шлях поета-земляка з Канади І.Долинського, ознайомитись із його творчим доробком, показати майстерність і великий талант народного поета у зображенні дійсності, розкрити глибину його почуттів і переживань. Сприяти тому, щоб ім’я І.Долинського та його твори стали відомими не тільки жителям села Погорілівка, а і всім читачам зеленої Буковини та рідної України.

Наукова робота складається зі вступу, двох розділів і висновків.

Розділ "Життєвими стежками Івана Долинського" знайомить з основними віхами життя і діяльності поета, розкриває основні людські принципи існування, захоплення.

Розділ "Творче багатство канадського поета українського походження Івана Долинського" містить аналіз єдиної україномовної збірки поезій письменника "Луна з прерій", розкриває основну тематику творів поета.

Творчість І. Долинського відкриває ще одну сторінку історії української діаспори. Поет близький українським читачам своїми переживаннями за долю України, її народу, майбутнє української мови та культури. Його кращі твори увійшли в духовну скарбницю нашої національної культури і заслуговують глибокого і всебічного вивчення.


Сидорук Віталіна Федорівна

учениця 10 класу навчально-виховного комплексу середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. – гімназії № 6 м. Вінниці


Громадянська лірика Тетяни Яковенко


Необхідність сприяння розвиткові національної культури підвищенням уваги громадськості до української літератури зумовила проведення дослідження громадянської лірики сучасної поетеси Тетяни Василівни Яковенко.

Мета даного дослідження полягає у поглибленому розгляді громадянської лірики Т. Яковенко як окремої частини творчих надбань поетеси.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14




Похожие:

Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconСписок орієнтованих тем науково-дослідницьких робіт Відділення науки про Землю Секція „Географія та ландшафтознавство”
Стратегія соціально-економічного розвитку України Харківської області: географічні наслідки сучасних економічних перетворень
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconРейтингова оцінка відділення ІІ семестр 2013-2014 н р
...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconНа зарахування до очно-заочної біологічної школи (секція )

Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconНа зарахування до очно-заочної біологічної школи (секція )

Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconІнноваційна діяльність учителів мк української філології
Орієнтується навчання не тільки на засвоєння знань, а й на розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінювання
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconМакіївський економіко – гуманітарний інститут Кафедра англійської філології курсова робота
Тема: “Реалізація принципів гуманізації освіти через упровадження інформаційних технологій у навчальний процес з ін мови в загальноосвітній...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconПоложення про проведення І, II етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Полтавського територіального відділення Малої академії наук України І. Загальні положення
Полтавського територіального відділення Малої академії наук України (далі Конкурс-захист) проводиться з метою духовного, творчого,...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики icon«Дослідження параметрів підсилювачів потужності звукової частоти на мікросхемах К174УН14 І tda2003» Андрєєва Сергія Олександровича, Шепетівське міське наукове товариство; Хмельницьке територіальне відділення
К174УН14 І tda2003» Андрєєва Сергія Олександровича, Шепетівське міське наукове товариство; Хмельницьке територіальне відділення;...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconЕ. О. Дідоренка Спеціальний випуск № -2013 Секція I реформа кримінального та кримінально-процесуального закон
Порівняльна характеристика національного та зарубіжного досвіду законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за зайняття...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики iconАйка як жанр української літератури; Предко Анастасія Михайлівна; Хмельницьке територіальне відділення; Шепетівська загальноосвітня школа №1; 9 клас; м. Шепетівка
Предко Анастасія Михайлівна; Хмельницьке територіальне відділення; Шепетівська загальноосвітня школа №1; 9 клас; м. Шепетівка; науковий...
Відділення філології та мистецтвознавства Секція фольклористики icon«Геопатогенні зони та їх вплив на навколишнє середовище» Терещук Сергій Олександрович; Хмельницьке територіальне відділення; загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 ім. М. Островського; 10 клас; м. Шепетівка
Терещук Сергій Олександрович; Хмельницьке територіальне відділення; загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 ім. М. Островського;...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©cl.rushkolnik.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы